Як підтримати себе під час війни. Частина друга: почуття

  • Як підтримати себе під час війни. Частина друга: почуття

Утома – фізична, емоційна, психологічна – це природна людська реакція, спричинена війною у нашій країні, що триває вже понад 40 днів. У першому з нашої низки матеріалів на тему про те, як підтримати себе під час війни, йшлося про розумову сферу. Сьогодні говоритимемо про сферу почуттів.

Своїми порадами продовжує ділитися психологиня-консультантка, арт-терапевтка, художниця, авторка книг «Мамські історії», «Золота риба», «Під клаптиковою ковдрою» та метафоричних карт «Хочу на ручки» і «Краще за цукерки» Оллі СКОРДІНА.

У цій статті ви прочитаєте:

  • Про письмову практику «Почуття на папері».
  • Про те, як контролювати своє переживання горя.
  • Про малювання як інструмент терапії.

Щоб підтримати почуття

Війна породжує інтенсивні, сильні «негативні» почуття, які важко відчувати, які не хочеться відчувати, але доводиться; які важко вміщати в себе, але доводиться; які важко проживати, бо важко знайти в таких умовах безпечне місце, щоб це робити. У нас усередині вмикаються захисні механізми психіки, щоб не «розійтися по швах» від такої емоційної щоденної напруги та потрясінь.

Ми можемо «заморожуватися» – нічого не відчувати, наче серце вимкнули з розетки. Ми можемо знецінювати – «не так і боляче», «зовсім не страшно», «зовсім не сумую». Ми можемо дисоціювати. Це коли ми наче переносимо частинку себе в безпечне місце і кажемо собі: «все, що відбувається, це не зовсім з нами», бо «ми не повністю тут».


Читайте також: Як зберегти спокій і здоровий мікроклімат в укритті


Ці захисти необхідні, щоб протриматися деякий час і не зруйнуватися від кількості почуттів особистих, почуттів тих, хто поряд, почуттів «країни», з якими ми виходимо в резонанс. Та якщо так триматися довго, можна втратити будь-яку чутливість і в воєнний, і в мирний час. Адже не відчуваючи злості, ненависті, страху, безсилля, провини, сорому, ми, на жаль, втрачаємо можливість відчувати і радість, любов, ніжність, спокій…

Отож, що можна зробити, щоб дозовано і вчасно давати собі місце і дозвіл на почуття, щоб зберегти можливість відчувати і реагувати не скам’янілою своєю частиною, а живою.

1. Продовжувати чи починати психотерапію. Наразі психологи працюють у посиленому режимі, безкоштовно, на телефонних і онлайн-лініях підтримки. Психологічна допомога налагоджена: як кризова, коли ми в шоці і повністю дезорієнтовані, не керуємо своїм станом, так і підтримувальна, коли ми більш-менш стабільні, та нас щось буде мучити в серці так, що не знайде виходу.

Травма трапляється, коли ми стикаємося з нестерпними для нас подіями і переживаємо їх без підтримки. Коли наша психіка не може їх перетравити і інтегрувати самотужки. Фактично подія стає травмою, коли в нас немає належної підтримки під час і після неї.

Редакція рекомендує: Книга Під клаптиковою ковдрою | Оллі Скордіна Ця книга – це «обійми», яких часом нам бракує в дорослому житті. Вона допоможе обійняти і втішити вашу внутрішню дитину, зрозуміти і пробачити батьків, поліпшити взаємини з дітьми, дозволити собі бути щасливою. У книзі ви знайдете унікальні техніки самозаспокоєння.

Якщо є достатньо підтримки, травма або не трапляється, або ж інтегрується в особистість і перетворюється на досвід. Болючий, пекучий, тягучий, але той, з яким можна жити далі, не провалитися в нього, наче в яму, не застрягати, не кам'яніти в ньому.

Отож, терапія чи душевний контакт між людьми забезпечують ту саму підтримку, що перетворює відкриту рану на шрам.

2. Виділити час і місце для будь-яких почуттів. Можна спробувати письмову практику самопідтримки «Почуття на папері». Для цього знайти місце, де ніхто упродовж якогось часу (хвилин з 30) не потурбує; взяти з собою води, ручку і папір, сісти зручно і почати писати. Якщо під час писання хочеться плакати, кричати – робіть це. Місце має бути таким, щоб дозволяти подібні прояви. Якщо стане недобре – припиніть практику, не продовжуйте далі. Походіть, випийте води. Варто мати поруч людину, якій ви довіряєте, друга чи психолога, до якого можна звернутися, якщо в цьому є гостра необхідність.

Письмова практика «Почуття на папері»:

Візьміть аркуш паперу та ручку. Опишіть свій стан на цю мить, відповідаючи на запитання:

  1. Що ви відчуваєте зараз?
  2. Наскільки сильне ваше почуття? (Визначте за шкалою від 1 до 10).
  3. Якого воно кольору, розміру, форми? Намалюйте його, якщо з'явиться бажання.
  4. Де воно знаходиться в тілі: у грудях, на обличчі, у ногах?
  5. Як воно там поводиться: коле, тягне, гріє, щипає?
  6. Що хочеться робити, коли ви відчуваєте це? Наскільки вам із цим почуттям комфортно? Які думки у вас виникають?
  7. Якби можна було показати це почуття та його поведінку тілом, як би ви почали рухатися? (Добре буде так рухатися, якщо дозволяє простір).
  8. Скільки вам років, коли це відчуваєте? Наприклад, вам зараз 30, а відчувається, начебто вам чотири роки. Про що це вам нагадує?
  9. Якщо тепер подивитися на ваше почуття з боку, то який вигляд воно має? Як ви до нього ставитеся?
  10. Навіщо до вас прийшло це почуття?
  11. Якби воно могло говорити, що б воно сказало вам?
  12. Якби ви могли йому відповісти, що б ви відповіли?
  13. Що б ви хотіли відчувати натомість? Щоб що?

Ведіть діалог на папері, доки не відчуєте полегшення. Якщо виникне бажання «обійняти» почуття, «обійміть» його. Можна міцно-міцно.

Подякуйте йому за все.

Глибоко вдихніть та видихніть.

Проживання важких почуттів, відреагування болю відкриває двері до теперішнього і до вдячності.

Редакція рекомендує: Контактно-ресурсні карти Краще за цукерки | Оллі Скордіна | УКР Це і захоплива гра, й цікаві завдання, і можливість краще пізнати дитину, і спосіб весело провести час разом. Крім того, українська версія карток має один сюрприз – за ними можна вивчати англійську мову. Кожна карта має дві мовні версії тексту – українську та англійську. Завдання підходять як для ігор батьків з дітьми, так і для груп в дитячих садках і розвиваючих клубах.

3. Виділити місце і час для горювання. Горе – це глибоке, інтенсивне почуття, що виникає, коли ми щось утрачаємо. Будь що. Близьку людину, дім, роботу, життя, яке ми любили… Воно виникає, коли ми відчуваємо, що світ уже не такий, яким був. А він нам подобався, і ми не хотіли, щоб він змінювався.

Горе приходить, коли ми прощаємося з кимось чи чимось, готові ми до цього чи ні. Під час війни кожен із нас щось втратив. Ми переживаємо смерть. Смерть наших домівок, смерть людей, яких ми знали чи не знали, смерть парків, доріг, смерть наших уявлень про життя, сусідів, побратимів… А смерть чогось дорогого і значущого супроводжується горюванням: сльозами, злістю, зневірою, безсиллям, криком, виттям, матюками… Тому в нас має бути місце і час, де ми можемо дозволити собі горювати і відпускати, не вкривати своє горе товстим шаром асфальту, щоб прожити його якось потім, не застрягти в ньому та не горювати усюди і завжди.


Читайте також: Як пережити втрату близьких під час війни?


Варто, щоб було місце, куди ми можемо прийти, вигорюватися, а потім вийти з нього і готувати їжу, допомагати воїнам, гратися з дитиною. Це може бути будь-яке безпечне місце, де якийсь час вас ніхто не потурбує. Рано вранці, коли всі сплять, на сторінках щоденника, на березі річки, серед дерев у лісі, в кабінеті психолога, десять хвилин за зачиненими дверима кімнати.

Важливо, щоб це було безпечне місце, де можна проявити біль. Важливо, щоб було обмеження в часі: «У мене є 10 хвилин. У ці 10 хвилин я буду горювати і випускати з себе сльози, матюки, злість, образи, ненависть».

Важливо, щоб після цих 10 хвилин ми завершили процес і пішли в життя робити необхідне вже в іншому стані. А до місця і часу, що ми виділили собі для проживання горя, поверталися знову завтра чи за потреби. Щоб ми наче мали місце для проживання горя, і ми могли б туди заходити, бути там якийсь час, а потім виходити, залишаючи його там.

Проживаючи негативні і важкі почуття, ми отримаємо шанс відчувати радість, щастя і любов, а це допомагає продовжувати залишатися живим і чутливим до себе та інших.

Редакція рекомендує: Як вийти з депресії | Вунібальд Мюллер. У книзі, написаній про депресію, розповідається, як зробити так, щоб життя приносило радість. Автор зміг розкрити непросту тему в легкій і зрозумілій формі. На прикладі з власної терапевтичної практики він розповідає, як вийти зі складного стану і повернути себе до повного життя. А найголовніше – як не потрапити в депресивну пастку.

4. Малювати. Це метод концентрації Вікторії Назарович, який має працювати і підтримувати за будь-яких умов, його теж можна спробувати.

Втомився – малюй квіти.
Злий – малюй лінії.
Болить – ліпи.
Нудно – заповни аркуш паперу різними кольорами.
Сумно – малюй веселку.
Страшно – плети макраме або роби аплікації з тканин.
Відчуваєш тривогу – зроби ляльку-мотанку.
Обурюєшся – рви папір на дрібні шматочки.
Турбуєшся – складай орігамі.
Напружений – малюй візерунки.
Важливо згадати – малюй лабіринти.
Розчарований – зроби копію картини.
Зневірився – малюй дороги.
Треба щось зрозуміти – намалюй мандали.
Треба швидко відновити сили – малюй пейзажі.
Хочеш зрозуміти свої почуття – малюй автопортрет.
Важливо запам’ятати стан – малюй кольорові плями.
Якщо треба систематизувати думки – малюй стільники або квадрати.
Хочеш розібратися в собі і своїх бажаннях – зроби колаж.
Важливо сконцентруватися на думках – малюй точками.
Для пошуку оптимального виходу із ситуації – малюй хвилі і кола.
Відчуваєш, що «застряг» і треба рухатися далі – малюй спіралі.
Хочеш сконцентруватися на меті – малюй сітки і мішені.


Читайте також: Як підтримати себе під час війни. Частина перша: розум


Коли ми малюємо, ми через рух рук гармонізуємо свої почуття та думки. Ми входимо у стан тихого спокою, який у йозі називається «шинЕ». З цього стану ясніше сприймається реальність, світ та життя.

(У наступному матеріалі (част. 3) читайте поради Оллі Скордіної про те, як підтримати в умовах війни ресурс свого тіла).

13.04.2022 09:37:25
0
238

Коментарі:

Увага: HTML символи заборонені!
Замовити зворотнй дзвінок


© Интернет-магазин «Колесо Жизни»
Платіжні системи: