Зцілення листом: як пережити душевну травму за допомогою написання книги?

  • Зцілення листом: як пережити душевну травму за допомогою написання книги?

У цій статті ви дізнаєтеся:

  • Терапія листом у контексті психології;
  • Знамениті автобіографічні книги-зцілення;
  • Як зрозуміти, чи готові ви до написання книги-зцілення;
  • Літературні лайфхаки для початківців.

У сучасній автобіографічній і документальній літературі з'явилася нова тенденція. Автори творів щиро і відкрито розповідають читачеві про пережиті душевні травми і особистий досвіді їх успішного подолання. Статистика продажів книг у рамках цього жанру зростає з кожним днем. Але цей успіх навряд чи обумовлений даниною моді чи продуманою маркетинговою стратегією. Їхня популярність тримається на основі більш фундаментальній і глибокій. За цими книгами стоїть пережитий біль, що трансформувався в необхідність відкрити свою душу тисячам людей, і живі емоції, які неможливо підробити або вигадати.

Терапія листом у контексті психології

Практикуючий гештальт-терапевт Ірина Парфьонова пояснює, що не всяке моральне потрясіння залишає після себе травму. Вона виникає, коли людині не вистачає ресурсів упоратися із тим, що трапилося. Процес проживання зупиняється, а психіка захищається від дискомфорту шляхом уникнення будь-яких згадок про травматичну подію. Однак це проблему не вирішує, а лише погіршує її вплив, оскільки на несвідомому рівні все подальше життя (мотиви, учинки, емоції) буде крутитися навколо незавершеного процесу. І тут у якості ефективної терапевтичної техніки на допомогу приходить скриптотерапія – зцілення листом.

Можливо, раніше ви чули про такий прийом, як психологічний лист. Це універсальний і доступний спосіб, що не вимагає від автора особливих письменницьких навичок і талантів. Він полягає в написанні листа, у якому людина дає волю власним емоціям, утілюючи їх у слова. Написане залишається з автором і відправці не підлягає. Таке послання можна адресувати кому завгодно, уключаючи самого себе. При цьому лист може бути автоматичним (у режимі відключеної свідомості) або чітко структурованим.

Написання листа допомагає у вирішенні низки проблем:

  • невисловленність, емоційний біль у стосунках
  • неможливість розмови з людиною, яка є об'єктом переживань;
  • необхідність вирішити проблему без залучення до діалогу пов'язаної з нею людини.

Скриптотерапія, на відміну від психологічного листа, заняття більш складне, оскільки вимагає письменницьких навичок і передбачає отримання кінцевого продукту (видання). За масштабністю, а, отже, терапевтичною силою, воно перевершує звичайний лист. Чим є книга про пережите горе? Із точки зору психотерапії – це своєрідне відновлення через промовляння (точніше прописування) болю, його переосмислення, готовність прожити негативний досвід і йти далі.

Публічна демонстрація особистої історії – кінцевий і обов'язковий етап лікування. Оголення почуттів – це надія на підтримку, співучасть, розуміння з боку суспільства. А нам, як істотам соціальним, відчувати це прийняття дуже важливо. При цьому успіх книги і затребуваність у письменницькому середовищі є побічними продуктами правильно здійсненої терапії. Метою автора, у першу чергу, є душевне зцілення, а матеріальна винагорода у цьому контексті – це приємний бонус і хороша перспектива для розвитку. Але автора може чекати і зворотна реакція (обурення, нерозуміння, неприйняття), і це важливо враховувати.

Редакція рекомендує: Недатований щоденник «Бізнес-навігатор» допоможе максимально продуктивно планувати свій день, визначити пріоритетні завдання, фіксувати важливі думки та ідеї. Адже успіх полюбляє тих, хто вміє його планувати! «Бізнес-навігатор» для оптимальної організації.

Знамениті автобіографічні книги-зцілення

Відновитися за допомогою скриптотерапії змогло багато людей у всьому світі. Таким чином вони не тільки позбулися душевного вантажу, а й знайшли себе в письменстві. Що стосується читача, після прочитання книги-зцілення людина, яка зіткнулася з подібними проблемами, відчує, що вона не самотня. Але, головне, читач дізнається, що життя за межею після теж є, і воно має всі шанси бути щасливим. Живий доказ і приклад тому – автори, що знайшли в собі сили йти вперед. Ось лише деякі з них.

Книга «Клаптик» (2018), Філіп Ларсон

«Клаптик» – це канва, зшита з уривків спогадів, що розповідає про життя, яке розділилося на до і після. 7 січня 2015 року в редакції «Charlie Hebdo» відбулася подія, що перевернула уявлення жителів Франції про безпеку в їхній країні. Звичайний робочий день в офісі, посиденьки в кафе, шопінг або просто прогулянка. Після теракту у свідомості мирних людей усе це уявлялося потенційною загрозою, а деяким і зовсім коштувало життя. Журналіст Філіп Ларсон став свідком і однією з жертв терористів, які ввірвалися в той день у редакцію. У нього, як і в інших працівників, стріляли. Куля потрапила йому в обличчя, назавжди змінивши зовнішність. Стан Ларсона не відрізняв його від загиблих, саме цей факт урятував йому життя. Далі були численні операції, реабілітаційні процедури і нескінченний біль. Із ним автор упорався саме завдяки написанню книги. Свою роботу він називає романом-відновленням, завдяки якому сьогодні знову може жити.

Книга «Подивися на нього» (2017), Анна Старобінець

Документальний роман, заснований на історії втрати матір'ю своєї ще ненародженої дитини. Анна прийняла доленосне рішення – перервати життя малюка на пізніх термінах вагітності за медичними показаннями. Письменниця згадує, що довго мучилася в сумнівах щодо книги, адже йшлося про особистий, оголений, немов нерв, біль, такий реальний і моторошний, що сприйняти книгу наважиться не кожен. Перша частина роману описує стан матері, яка втрачає дитину в обстановці цинічної байдужості, холодних лікарняних стін, а також довгий процес реабілітації. У другій частині автор перевтілюється в журналіста, який бере інтерв'ю у лікарів, психологів, а також жінок, які пережили втрату дітей. Роман був зустрінутий хвилею критики з натяком на те, що це обурливо і літературою іменуватися не може. Однак, як показали відгуки читачів, це не зменшує революційний масштаб твору і тільки підтверджує рівень його впливу на людську свідомість.

Книга «Вигін» (2016), Емі Лепорт

Автобіографічний твір шотландської журналістки розповідає її історію боротьби з алкогольною та наркотичною залежностями. Твір написано у форматі щоденника, який автор веде з 8 років і до сьогодні. Це чесна сповідь без прикрас, де автор детально описує, як під впливом згубних залежностей руйнувалося її життя. Письменниця зриває з читача рожеві окуляри, кажучи, що детоксикація – це лише початок лікування, а не його фінал. Пошук сенсу життя після позбавлення від залежності – ось справжнє випробування.

Як зрозуміти, чи готові ви до написання книги-зцілення?

Надихнутися чужою історією і спалахнути бажанням повторити досвід автора – ще не означає бути готовим це зробити. Внутрішня готовність передбачає наявність сенсу і ресурсу для опрацювання травми, що зробить терапію дійсно ефективною.

Щоб переосмислити травму, послідовно і чесно відповідайте на кожне з питань нижче.

  • Яка подія стала для вас травматичною?
  • Чи були на той момент обтяжливі обставини?
  • Який був характер травми: різка (смерть близької людини, аварія, насильство) або розтягнута в часі (токсичні стосунки, хронічний стрес і т.д.)?
  • Чи був шанс уникнути події?
  • Чи була можливість контролювати ситуацію?
  • Як змінилося після події звичне життя?
  • Які втрати і загрози спричинила подія?
  • Які негативні емоції ви відчували (страх, приниження, гнів, безвихідність і т.д.)?
  • Озираючись у минуле, ви можете визначити, який сенс або ресурс містився в події?

Відповідаючи на останнє запитання, важливо розуміти, на чому воно засноване. Відповідь – це результат переосмислення і набуття досвіду, а не придуманий у якості розради висновок. Оприлюднення глибинного сенсу травматичної ситуації – це правильна ознака того, що травма прожита і ви готові писати публічно. Якщо ж ви застрягли на останньому питанні, значить, перебуваєте у процесі її проживання і говорити про книгу поки рано.

Літературні лайфхаки для початківців

Написати книгу – велика справа, яка є непростою навіть для професіонала. Але найбільш великі справи починаються з перших кроків, наприклад, із подолання своїх сумнівів і страхів. Що робити з синдромом чистого аркуша? Як надати прісному тексту особливого смаку і стилю? Як грамотно грати з сюжетом, балансуючи на грані вимислу і правди? Автори з досвідом написання книги-зцілення дають кілька порад.

Почніть із ведення особистого щоденника

Це є своєрідною репетицією перед виступом. Ведучи щоденник, ви пробуєте себе не тільки як письменник, а й даєте вихід гнітючим душу переживанням. Особливістю щоденника є те, що запис ведеться від першої особи, і ця робота передбачає дисципліну, оскільки записи необхідно вести регулярно.

Непотрібно навмисно намагатися

Не видавлюйте з себе складнопідрядні речення і вигадливі звороти, якщо вашій манері викладу це не властиво. Поки важлива не форма, а зміст. Допускаються фрагментарні, обривисті, нечітко структуровані фрази. Важливо, щоб вони характеризували емоцію, адже ви займаєтеся, у першу чергу, самозціленням. Пам'ятайте про його пріоритетність. А форму і структуру текст щоденника згодом обов'язково знайде.


Читайте також: Фрірайтинг: творча практика для роботи з емоціями


Уведіть у сюжет альтернативного персонажа

Багато письменників оповідають від свого імені. Але якщо для вас це проблематично, висловлюйте прожитий біль за допомогою посередника. Придуманий герой (ваш прототип) може виглядати як завгодно. Головне, щоб він максимально відображав ваші переживання. Саме цей прийом застосував француз Едуард Луї у своїй книзі «Історія насильства», де про всі пережиті ним жахи зґвалтування розповідає вигаданий герой.

Творіть під псевдонімом

Це ще один схожий прийом маскування, що широко і успішно використовується у творчому середовищі. Так учинила французька письменниця Дельфін де Віган, яка подолала анорексію, у своїй автобіографічній книзі «Дні без голоду». Видання її авторства підписане ім'ям Лу Делвіг.

Грайте з сюжетом на свою користь

У нейролінгвістичному програмуванні існує особлива техніка заміни травматичного сценарію. У роботі з підсвідомістю пацієнта фахівець вирізає травму, замінюючи її сприятливим розвитком і завершенням ситуації. Таким чином сценарій, що мав на собі печатку страху, комплексів та інших негативних емоцій, переписується, відкриваючи перед пацієнтом двері у зцілення. У роботі над своєю історією ви можете виконати приблизно те ж саме, прописавши для себе або свого прототипу хеппі енд. Цей літературний прийом називають модним словом автофікшен. Співвідношення автофікшен і реальності, їхній баланс – це цілком і повністю вибір учасника. У цьому контексті важлива не пропорція, а якість упливу на несвідоме: сюжет повинен вас лікувати.

Творчість надихає нас і привносить у життя яскраві фарби. Але іноді це не просто приємне захоплення, а справжній шлях до порятунку. Якщо ви відчуваєте в собі цю потребу, дерзайте! Книга назавжди може змінити ваше життя.


Юлія Стойко
Журналіст інтернет-порталу «Колесо Життя»
25.03.2021 00:00:00
0
623

Коментарі:

Увага: HTML символи заборонені!