Навчаємо дитину захищати власні кордони

  • Навчаємо дитину захищати власні кордони

Багатьох батьків турбує питання про те, як виховати дитину, щоб вона була щедрою, вміла ділитися, але при цьому вміла й відстоювати власні інтереси, захищаючи свої особисті «кордони». Тим більше це актуально сьогодні, коли людям часто доводиться тривалий час перебувати разом в одному приміщенні (укритті); стикатися з безліччю негативних зовнішніх факторів. Власне, на національному рівні ми, українці, самі зараз змушені зі зброєю в руках відстоювати кордони рідної країни.

У цій статті ви дізнаєтеся:

  • як навчити дітей не соромитися захищати «своє»;
  • чому не варто дітям «дозволяти все»;
  • як розібратися з дитячою конкуренцією;
  • коли потрібна діяльність, а коли доречна бездіяльність.

Розповідає Ганна Набільська, авторка навчальних курсів і тренінгів, коуч для батьків, дітей і дорослих (сертифікація ICIYA ICU).

Як допомогти дитині захистити власні кордони? Це надважливе і надскладне запитання.

Зазвичай ми прагнемо прищепити дітям багато установок і правил, які свого часу прищеплювали нам. Але, серед іншого, варто навчати дітей, що захищати «своє» – це нормально.

Особисто мені частіше зустрічаються не жадібні діти, а ті, які, навпаки, не можуть захищати «своє». Можливо, це через той контингент, з яким я безпосередньо працюю. Тому що на заняття до мене приходять тривожні, сором'язливі діти, які потребують розвитку комунікаційних навичок. І їх якраз треба навчати: «Ти можеш казати «ні».

Редакція рекомендує: Книга Воркбук 15 хвилин для нас | Ганна Набільська | УКР Щоб позбавити себе смутку в майбутньому, виділіть 15 хвилин на день на справжнє спілкування з найріднішою для вас людиною в цьому світі – вашою дитиною. А книга-тренінг допоможе вам наповнити цей час цікавими, захопливими і корисними завданнями, які створять атмосферу тепла і взаєморозуміння.

Більшість із нас, виховуючи своїх дітей, прагне навчити їх бути щедрими, в тому числі, показуючи власний приклад. Адже теоретичні повчання про те, що «бути жадібним погано», зазвичай не спрацьовують.

Інша крайність, якщо батьки беззастережно дають дитині все що вона забажає. Це також неправильно. Дитина може подумати, що увесь світ «крутиться» навколо неї, а бажання мами й тата – речі другорядні.

Рекомендуємо пройти тест «Чи є у вашій родині гіперопіка» – це для того, щоб з’ясувати, чи бажання й інтереси дитини пріоритетніші, ніж потреби інших членів родини.

Наприклад, можна проаналізувати, що саме з'являється у вашому кошику, коли ви робите закупи. Для кого насамперед берете продукти?

Щоб навчити дитину «дотримуватися золотої середини», батькам варто показувати, що вони теж мають свої потреби, і дитина має з ними рахуватися.


Читайте також: 4 кроки, щоб порозумітися з дитиною


Водночас, слід поважати і власні інтереси дитини. Мами знають, що спонукати дитину чимось поділитися, при цьому її критикуючи, – навряд чи гарна ідея. Бо слова «ти жаднюга і з тобою не будуть товаришувати» викличуть внутрішній спротив.

Працюючи з маленькими дітками в дитсадку, я помічала, що вони теж сваряться за «власність», наприклад, за іграшки. Я їх повчаю: ти для початку запитай, чи ладен твій товариш поділитися з тобою. І якщо ні, то запропонуй: «А нумо гратися разом!». І третій рівень – погодитися, якщо твоїх пропозицій не приймають. Тобто – «якщо ні, то ні». Ти відходиш і граєшся чимось іншим.

Про конкуренцію

Якщо у родині двоє дітей – «розмежувати» свою увагу між ними непросто. Якщо одному щось дарується, це одразу ж може сприйматися як «спільна власність». Як правильно вчинити батькам, щоб, з одного боку, провести певну межу стосовно власності, а з іншого – показати, що треба ділитися?

Ідеться ж не лише про те, коли саме і як саме слід ділитися (або не ділитися). Тут ще й про конкуренцію, коли дитина хоче більше любові з боку батьків. Якщо діти сваряться через якусь річ, насправді, причиною може бути відчуття несправедливості, яке вони переживають. Значно більшої, ніж просто порушення права власності. Можливо, хтось із дітей вважає, що «його люблять більше, а мене менше».

Редакція рекомендує: Книга Золота Риба | Оллі Скордіна. Книга "Золота риба" – це казка-практикум про цінність себе. У казковій формі приховані головні сенси і архетипи, які допомагають знайти вихід із важких емоційних станів, зібрати себе заново, і зберігати самоцінність упродовж життя, попри зовнішні обставини. Книга містить перевірені практики для роботи з темою самоцінності.

На жаль, іноді батьки занадто багато уваги приділяють матеріальному: брендовий телефон, одяг, в якому не можна розслабитися, тому що а раптом зіпсуєш, – і діти вчаться занадто цінувати матеріальні речі. І самі ж зрештою стають заручниками такого підходу до життя, коли «матеріальне» починає негативно впливати на їхні соціальні взаємини. Жодна матеріальна річ цього не варта. І це теж – про сімейні цінності.

Допомогти дитині з усвідомленням своїх переживань

Як це зробити?

Розібратися. Отже, мама чи тато мають допомогти дитині розібратися з тим, що саме вона відчуває. Навіть якщо емоції негативні: «Ти заздриш? Це нормально. Ти заздриш, тому що в тебе чогось немає, а в когось є». І дитина зрозуміє: те, що зараз з нею коїться, – це природно. Це називається заздрістю.


Читайте також: Як навчити дитину визначати емоції та почуття


Вислухати. Хай дитина у розмові з вами проговорює, чого саме їй хочеться. Можливо, вона переживає фрустрацію: чогось хоче, але не може цього отримати. І такий внутрішній конфлікт – важливий досвід для формування її особистості.

Запитати. Запитайте дитину: «Як ти почуваєшся?», «Можливо, ти соромишся своєї заздрості?», «Можливо, з тобою уже таке бувало?», «А бувало, що тобі теж заздрили?».

Тільки не потрапте до «пастки», яка чатує на батьків: часто ми думаємо – а що ж саме мені треба зробити у цій ситуації? Що сказати? Що порадити? Насправді не завжди корисно щось робити. Якщо ви «доєдналися» до почуттів дитини, вислухали її, правильно запитали – «що робити», підкаже сама дитина. Адже дитина зазвичай має свою власну думку.

Редакція рекомендує: Книга Корисна Хочуха | група авторів Доктор Казка Книга містить казки і розмальовки, які допомагають впоратися з тривогою і дітям, і батькам. А також практики, створені для того, щоб навчити дитину вчитися із задоволенням.

Важливо не поспішати щось радити. Дозвольте дитині осмислити почуття, яке вона переживає, підтримайте її. Можливо, запитайте про щось таке, що зрештою підштовхне її до роздумів. Це допоможе їй у подальшому – навчить самостійно робити висновки і приймати рішення. Це й називається самопізнанням.


Спілкувалася Наталка Тлумацька.
10.05.2022 11:00:27
0
109

Коментарі:

Увага: HTML символи заборонені!
Замовити зворотнй дзвінок


© Интернет-магазин «Колесо Жизни»
Платіжні системи: