4 кроки, щоб порозумітися з дитиною

  • 4 кроки, щоб порозумітися з дитиною

Взаємодовіра, душевна близькість – це те, чого ми потребуємо завжди. Надто ж – у часи важких випробувань, як сьогодні. Особливо яскраво це проявляється на рівні взаємин «батьки-діти». І якщо зараз ми схильні до вищої тривожності (а то й агресивності), ніж до війни, то й діти теж. Нерідко, здавалося б, наймиролюбніші діти починають конфліктувати між собою. Батькам слід знати, як правильно діяти в такій ситуації, щоб налагодити з ними довірливі взаємини. Авторка навчальних курсів і тренінгів, коуч для батьків, дітей і дорослих (сертифікація ICIYA ICU) Ганна Набільська вважає, що треба пам’ятати про чотири важливі кроки.

З цієї статті ви дізнаєтеся:

  • як правильно «встановлювати справедливість», якщо діти конфліктують;
  • чому, розмовляючи з дітьми, треба дивитися їм в очі;
  • навіщо батькам слід дбати про підзарядження внутрішньої «батарейки».

Отже, розглянемо конкретну ситуацію. Якщо діти не поділили цукерки, дорослі можуть (як варіант) забрати ці цукерки і так показати, що сваритися недобре, ліпше домовлятися. Або ж можна «встановити справедливість» і дати кожній дитині по одній цукерці, що наче ж просто й логічно.

Але найдоречнішим буде третій варіант: запитати, звідки взялися ці цукерки і кому вони належать. Адже конфліктна ситуація могла виникнути через історію на кшталт «спочатку ми їмо твоє, а потім уже кожен своє».

Або, наприклад, дітей пригостив цукерками дідусь. Одна дитина ввечері з'їла свої, а інша ні. І вранці вони сварилися саме через дві цукерки, які залишилися.

Коли я запитую свою аудиторію під час тренінгу, як би вони вчинили у такій ситуації, багато хто відповідає «Я сваритиму того, хто не ділиться, бо ж треба ділитися. Це важливо».

Але хіба справедливо, якщо одна дитина з'їла свої цукерки, а інша зберегла їх і тепер плаче, бо у неї їх відбирають?

Щоб діти відчували вашу підтримку, я пропоную вирішувати такі конфліктні ситуації через 4 кроки. Не слід «навішувати» на дитину ярлики, мовляв, вона «скупа», «не ділиться». Не робіть передчасних висновків! Ліпше співчувати і прагнути допомогти кожному. Не лише тому, хто не ділиться, а й тому, хто намагається взяти те, що хоче, за будь-яку ціну.

Вислухаймо ж кожну дитину. Як тільки розберемося в ситуації, зрозуміємо, як діяти далі.


Читайте також: Синдром «золотої дитини»


4 кроки – система співпраці з дитиною

Перший крок – проявити емпатію, спробувати зрозуміти емоції дитини. Другий крок – вислухати. Третій крок – правильно запитати. Четвертий крок… Про нього розповімо дещо пізніше.

Найперше, чим ми можемо допомогти нашим дітям у будь-якій конфліктній ситуації – поспівчувати. Діти часто прагнуть тактильності: обіймів, або коли ми їх беремо за руку. Давайте також не скупитися на слова підтримки: «Я тебе розумію, ти зараз сердишся, що в тебе забирають цукерку (або що з тобою не діляться цукеркою)».

Така співчутливість має допомогти дитині зрозуміти: вона не самотня в цьому світі.

Редакція рекомендує: Книга Хто такі Чемнята і Нечеми | Уляна Письменна Як пояснити маленькій дитині, що таке такт, скромність, толерантність, взаємоповага? Де знайти слова, щоб розповісти про основи людського спілкування зрозумілою для малюка мовою? Українська письменниця і поетеса Уляна Письменна придумала простий і цікавий спосіб це зробити – вона знайшла потрібні слова й створила з них веселі дитячі вірші. Ці вірші допоможуть мамам, татам, бабусям і дідусям легко пояснити малюкам людські якості, які відіграють важливу роль в житті кожного. І не просто пояснити, а весело провести час разом.

У книзі "15 хвилин для нас" є вправа для того, щоб усією родиною розвивати співчуття й емоційний інтелект. Називається вона «Сімейне селфі. Вчимося читати емоції одне одного». Треба зробити 6 світлин усієї родини, де ви зображаєте одну з базових емоцій: страх, радість, зацікавленість, сум, злість, відразу. Нехай кожен зробить таке селфі.

Покажіть фото одне одному, намагайтеся вгадати, яку саме емоцію зображено. Якщо це робить уся родина спільно – вправа може стати чудовою розвагою. Так діти вчаться розрізняти емоції за мімікою, в тому числі і свої. Адже навіть дорослим іноді нелегко розпізнати власні емоції, а що вже говорити про дітей…


Читайте також: Воєнний час: як допомогти стривоженій дитині?


Наступний крок – навчитися слухати. Активне слухання означає зоровий контакт, якого потребують більшість людей. Для того, щоб показати дитині, що ви її чуєте, дивіться їй в очі. «Угу», чи «ага» – підтверджуємо ми, що слухаємо, киваємо головою. Доречним буде також заохочувати дитину до подальшого спілкування: «Анумо розкажи!».

Книга «15 хвилин для нас» допоможе навчитися слухати. Тут є вправи, побудовані на принципі запитань для сімейного інтерв'ю. Наприклад, чи може любов «зменшуватися»? Скажімо, мама народжує ще одну дитину – цій дитині також потрібно приділяти увагу. Що у зв’язку з цим думають інші діти? Можна запитати у них самих: «Чи дійсно ти думаєш, що мама стала тебе менше любити після того, як у тебе з'явився братик (сестричка)?».

Третій крок – запитувати. Дуже часто ми спілкуємося зі своїми дітьми занадто поверхово. Для змістовних, глибших розмов нам бракує часу, ми ж прагнемо «пришвидшити» дитину, щоб вона встигала й відвідувати спортивні секції, й учити уроки. А заглиблюватися в емоції й особисті розмови нам з вами ніколи. Наприклад, запитати: «Що найнезвичніше ти їв у своєму житті?».

Якби мене про це запитали, я б зрозуміла, що ця людина мною цікавиться. Тому я пропоную й вам: запитуйте дітей про щось нетривіальне й незвичне.

Редакція рекомендує: Книга Книга Воркбук 15 хвилин для нас | Ганна Набільська | УКР, Щоб позбавити себе смутку в майбутньому, виділіть 15 хвилин на день на справжнє спілкування з найріднішою для вас людиною в цьому світі – вашою дитиною. А книга-тренінг допоможе вам наповнити цей час цікавими, захопливими і корисними завданнями, які створять атмосферу тепла і взаєморозуміння.

У спілкуванні з дітьми нам варто використовувати «відкриті» запитання, які починаються зі слів «Як, коли, чому». «Закриті» запитання – це ті, на які можна відповісти «так» або «ні». Але саме «відкриті» налаштовують на діалог, лише так може відбутися справжня розмова.


Читайте також: Як навчити дитину визначати емоції та почуття


І четвертий, «секретний» крок. Насправді він мав би бути першим. Інколи мама – це «батарейка». Їй доводиться вислуховувати, розпитувати, поспівчувати й мати для цього відповідний ресурс. Якщо ви виснажені, втомилися, то скільки б не знали лайфхаків – їх неможливо як слід реалізувати.

Щоб бути «мамою-батарейкою», або ж «татом-батарейкою», необхідно поповнювати свій внутрішній ресурс. Для цього є корисна вправа «Рятувальне коло». Подумайте й напишіть 5 пунктів для підтвердження правильності вислову «коли ми піклуємося про себе, ми дбаємо про свою сім'ю».

Як саме ви дбаєте про себе? Що ви зробите для себе корисного й приємного, аби зрештою мати ресурс для комунікації з дитиною?

Ця система 4-х кроків працює дуже добре, і якщо ви її будете реалізовувати, ваші взаємини з дітьми вийдуть на новий рівень. Як казала Мати Тереза: «Якщо ви хочете зробити щасливим увесь світ – ідіть додому й робіть щасливою свою родину». Наша родина – це мікрокосмос у макрокосмосі. І я впевнена: якщо ми приділятимемо увагу своїм близьким, будуватимемо з ними міцні взаємини, то й світ зробимо кращим.


Спілкувалася Наталка Тлумацька.

09.05.2022 10:53:23
0
86

Коментарі:

Увага: HTML символи заборонені!