Про що говорить наша мова

  • Про що говорить наша мова

Чи зачіпає вас, коли співрозмовник із твердістю в голосі і серйозністю в очах говорить щось на кшталт: «Всі постійно лінуються, ніхто не займається вранці йогою та пробіжками, та й не займатиметься ніколи»?

Зрозуміло, ключовий момент не у ліні й пробіжках (натомість можна підставити будь-яке інше поняття), а використанні безкомпромісних тверджень. Часом вони ріжуть слух, хочеться заперечити: «А я не лінуюся! І мій сусід регулярно бігає і подруга записалася на ранкову йогу». Після цього категоричність співрозмовника пом'якшується, може виправдано додати, мовляв, «ну, який завжди… ну, зрозуміло, що ні… але багато… та байдуже».

Насправді ж важливо! Адже лінгвістичні звички – те, що і як людина говорить – програмують її мислення, світосприйняття, світогляд та поведінку. Необдумані слова-формулювання навішують шкідливі ярлики, а також вводять в оману і слухача, і того, хто говорить. Тому я пропоную читачам цієї статті просканувати свою мову. Постаратися зрозуміти, чи дійсно ви кажете те, що думаєте і часто думаєте, що кажете.

Приклади слів-ярликів та варіанти їхнього коригування

Забігаючи наперед, наведу цей блок відразу, оскільки приклади поширених мовних ярликів дозволять краще зрозуміти суть проблеми.

  • Узагальнення типу «все», «все», «кожен», «завжди», «постійно», «ніколи», «ніхто». У повсякденній мові вони часто застосовуються у тих випадках, коли про все, всіх і кожного знати неможливо. І хоча той, хто говорить це, розуміє, вживання таких ярликів формує ілюзію ніби справді «все погано», «всі мужики – козли», «вона постійно бреше» і «ніхто ніколи не виграє джекпот»...
    • Як сказати коректніше? Не використовувати узагальнення, додавати конкретику, уточнення. Наприклад, використовувати формулювання «все, що я спостерігаю», «все, кого я знаю», «деякі», «60% з…», «серед моїх колег», «за останній рік», «часто/рідко/іноді» , «у моїй присутності часто ...», «я часто помічаю» і т.п.
      • Необґрунтована впевненість у тому, що було, є чи буде.
    • Як сказати коректніше? Додавати слова, що висловлюєте, що висловлюєте припущення, а чи не твердження. Наприклад, "можливо", "напевно", "як мені здається", "наскільки знаю", "я планую" і т.д.
  • Оцінне судження, безкомпромісні твердження.
    • Як сказати коректніше? Пояснити звідки та чи інша характеристика, позначати часовий проміжок її актуальності. Наприклад, замість твердження «Він – дурний», вірніше сказати «мені здається, що він дурний», «поки що він поводиться безглуздо», «у моїй присутності він поводиться безглуздо», «вчора під час сімейного застілля він поводився безглуздо» ».
  • Звичка судити по собі. У промові вона виражається приховано: замість «я» у розповіді кажуть «ти (ви)», «ми», «всі», «говорять усі», «вважається, що» і подібні. Наприклад, згадуючи свій відпочинок оповідач каже співрозмовнику «їдеш у відпустку і налаштовуєшся на повний релакс…». Такими формулюваннями людина прирівнює інших до себе або для того, щоб розділити відповідальність, або від того, що переконана, що оточуючі відчувають, думають і роблять так само.
    • Як сказати коректніше? Просто говорити від першої особи, коли йдеться про себе, свої погляди, досвід і переживання. І завжди нагадувати собі просту істину: інша людина, інші люди – інші, не такі, як я, вони думають інакше навіть тоді, коли здається, що так само, як і я.

Це далеко не всі приклади, але думаю, їх достатньо, щоб вловити суть і вивудити інші слизькі формулювання, що вводять в оману.

Редакція рекомендує: «Щоденник Нового Життя» – це ваші ворота в ту реальність, де ви є привабливою, улюбленою, щасливою… Де світ говорить з вами, а ваше тіло підказує вірне рішення. Де до вас повертається стан щирої радості від дрібниць, наповненості та задоволеності собою. Де ви знаєте себе та свої бажання. Де ви відкриваєтеся життю, в якому все виходить легко і із задоволенням.

Альтернативна мова – альтернативне мислення

Спочатку було слово… А якщо є слово, то знайдеться і той, хто до нього «чіплятиметься». Майстерно грали зі словами та поняттями давньогрецькі філософи, не згасла прискіпливість і у наших сучасників.

Особливо хочеться звернути увагу на вченого, який заснував напрямок Загальної семантики, Альфреда Коржибського. Він пропонував виключити з англійської мови дієслово «є» (у російській тому ж контексті використовується слово «є», на листі ставиться тире з або без слова «це»). Чим воно не згодилося? Тим, що з його допомогою часто утворюються помилкові ідентифікаційні твердження, наприклад, «А є Б», «Світло є хвиля», «Іван Іванов – злодій» тощо.

Учень Коржибскі Девід Борланд розвинув цю тему і рекомендував користуватися зовсім новою мовою, яку він назвав E-Prime (Мова-прим). Він повністю виключає ідентифікаційні дієслова «є», «бути» та їхній еквівалент «А – це Б», оскільки повсякденне використання даних слів створює підсвідому схильність до догматизму і відсталості мислення.

Так фраза «Іван-злодій» відносить людину до певної категорії. Так, з одного боку категоризація навколишнього світу спрощує його сприйняття і розуміння, допомагає впорядкувати інформацію, зорієнтуватися… Але, з іншого боку, мислення категоріями загрожує тим, що людина вихоплює не всі, а лише одну або кілька ознак (наприклад, одного разу побачив, як Іван вкрав яблуко) і на їхній основі створює ярлик, утвердження, переконання. Використовуючи у повсякденному мовленні таке помилкове твердження, людина може звикнути щодо нього і сприймати ярлик за істину. Так-так, у цьому і ключова проблема: недбале використання хибних формулювань, як шори, заважає сприймати об'єктивну реальність.

На думку Борланда, переходячи на E-Prime, той, хто говорить, автоматично відучується від звички необдумано виносити оціночні судження, створювати і використовувати слова-ярлики. А зі зміною мовних звичок змінюється і саме мислення. Зокрема, усвідомлення різниці між об'єктивною та суб'єктивною думкою, наприклад, замість «це – хороша ідея», говорити «ця ідея мені подобається». А також усвідомлення того факту, що дійсність не статична, а постійно змінюється, наприклад, замість «Іван-злодій», сказати «Я бачив, як Іван крав яблука минулого року».

На жаль, пропозиції Коржибського і Борланда не були прийняті на офіційному рівні, проте деякі вчені все ж таки активно користувалися E-Prime. Замовив за нього слівце і письменник-філософ Роберт Антон Уілсон – у своїх книгах він підкреслює, що прийоми цієї мови допомагають покращити взаєморозуміння, попередити/вирішити багато конфліктів, не обманювати себе/навколишніх хибними висновками. А ще Вілсон взяв собі на озброєння неологізм «некневсі» (деякі, але не всі), що нагадує про небезпеку узагальнень.

Змінюємо мову – змінюємо життя

Із зовсім іншого свого боку підійшов до питання взаємозв'язку мислення-мова-мислення психолог, когнітивіст Даніел Канеман. Він закликає більше замислюватися (робота Системи-2) над змістом тих слів та фраз, які кажуть «на автоматі» (робота Системи-1). Якщо зрозумієте, що сенс ваших «автоматичних» виразів не відображає те, що хотілося сказати насправді – потрібно докласти зусиль і виключити їх із мови, замінюючи коректнішими. Один із його прикладів – розхожа фраза «так я й знав». Якщо вона використовується в контексті, коли людина дійсно знала, то все добре. Але якщо людина каже «знала», але мала на увазі «здогадувалася», то варто з цим боротися.

«Таке вживання слова «знаю», – пише Канеман, – погано не тим, що комусь дісталася незаслужена слава провидця, а тим, що має на увазі велику пізнаваність світу. Воно допомагає закріпити в умах небезпечну оману: віру, ніби можна зрозуміти минуле, а отже, і майбутнє пізнаване. Проте насправді ми розуміємо минуле менше, ніж здається. Слово «знаю» — не єдине, що підтримує цю хибну віру. Поняття «інтуїція» і «передчуття» у повсякденному вживанні також пов'язані з припущеннями, які згодом підтвердилися. Щоб ясно міркувати про майбутнє, слід очистити мову від слів-ярликів, якими позначаємо колишні погляди».

І якщо вже я згадала канеманівські Системи 1 і 2 (докладніше про них читайте у статті «Когнітивні спотворення – помилки мислення, які можна виправити»), то нагадаю і що людина може їх опрацьовувати. Так, якщо приділити увагу словам-автоматизмам, то вдасться «витягнути» їх зі свідомості Системи-1, що діє без контролю, і «помістити» у свідому Систему-2. Навпаки теж працює: якщо усвідомлено часто вживати коректніші слова/словосполучення, то згодом вони стануть автоматичними (що створили стійкі нейронні зв'язки). Таким чином, те, з чого складається повсякденна мова, формує повсякденні думки, програмує світогляд, світосприйняття і впливає на поведінку. Говори, що думаєш і думай, що кажеш.


Євгенія Рудницька
Журналістка, мандрівниця
10.01.2022 12:22:00
0
276

Коментарі:

Увага: HTML символи заборонені!
Замовити зворотнй дзвінок


© Интернет-магазин «Колесо Жизни»
Платіжні системи: