Навіщо людям емпатія і як її розвинути?

  • Навіщо людям емпатія і як її розвинути?

Мабуть, у житті кожного з нас бувають такі хвилини, коли хочеться, щоб нам поспівчували, щоб нас зрозуміли. А чи здатні ми самі на співчуття і розуміння іншої людини? Поговоримо про емпатію та порадимо охочим, як її розвинути.

У цій статті ви прочитаєте:

  • Що таке емпатія і хто такі емпати
  • Як розвинути емпатію
  • Які слова не для підтримки
  • Про зворотний бік емпатії
  • Як знайти емоційний баланс і не стати жилеткою для сліз

Чи відгукується чужий біль болем у вашому власному серці? Чи переживаєте мимоволі почуття провини, якщо у вас усе добре, а хтось поруч страждає? Можливо, одного погляду на людину вам достатньо, щоб зрозуміти її справжній емоційний стан? Якщо так, то, ймовірно, ви емпат.

Термін «емпатія» походить з грецької мови (грец. ἐν – «в» + грец. πάθος – «пристрасть», «страждання», «почуття», «співчуття») і означає усвідомлене співпереживання поточного емоційного стану іншої людини без втрати відчуття походження цього переживання. Відповідно, емпат – це людина з розвиненою здатністю до емпатії. Або ще кажуть – «ходячий приймач, налаштований на емоційну інформацію».

До речі, ми ще з вами повернемося до одного зі значень πάθος – «страждання».

Емпатія переважно вважається абсолютним добром. Здатність до співпереживання невипадково відносять до чеснот. Без емпатії ми не змогли б вийти за межі свого «я», розуміти чужі емоції, створювати довірливі та близькі стосунки.

Якщо у світі занадто багато нерозуміння, конфліктів та воєн, то це через брак співчуття. Проте не все так однозначно. Наприклад, американський психолог Пол Блум, який написав резонансну книгу «Проти емпатії» вважає, що якщо ви хочете бути гарною людиною і робити добрі справи, то емпатія – поганий орієнтир. Тому що це почуття вимотує, може вводити в оману та іноді підштовхує до несправедливих вчинків.

Редакція рекомендує: Книга Філософія як спосіб життя | П'єр Адо Багато хто з нас звик сприймати філософію, як щось нудне, заплутане і не дуже цікаве. Проте, якщо подивитися на цю науку з погляду автора книги, стане зрозумілим, що саме філософія є основою людського спілкування. Ця книга – не нудний трактат, а бесіди видатного французького філософа, філолога і дослідника П'єра Адо зі своїми колегами. Тут немає секрету щастя, але є мудрість, яка допомагає зробити життя більш усвідомленим та наповненим.

Психологи виділяють три основні види емпатії:

Емоційна – здатність переживати ті ж почуття та емоції, що й інша людина. Виникає ще в дитинстві: коли плаче одна дитина, нерідко починає плакати інша.

Когнітивна – здатність поставити себе на місце іншої людини і зрозуміти, як вона думає. Це інтелектуальний процес, який далекий від мимовільної реакції.

Емпатійна турбота – здатність, яка спонукає дбати про інших людей і надавати їм допомогу.

Пола Блума та деяких його колег найбільше непокоїть перший вид – емоційна емпатія. Інтуїтивно здається, що здатність відчувати чужі емоції має автоматично підштовхувати до добрих вчинків. Невипадково репутацію жорстоких та безжальних людей мають психопати – люди, у яких емоційна емпатія атрофована. Але на практиці все набагато складніше.

Наприклад, вчені з університету Міннесоти, провівши масштабне дослідження, майже не виявили взаємозв'язку між агресією та низьким рівнем емпатії. З’ясувалося, що агресивними людей робить не відсутність співпереживання, а слабкий контроль над імпульсами та емоціями.

На думку Пола Блума, емпатія не захищає від агресії – саме через заклики до співчуття можна людей підштовхнути до жахливих вчинків. «Коли люди думають про емпатію, вони думають про доброту. А я думаю про війну», – пише він. «Усілякі звірства, як правило, мотивуються історіями про жертв – білих жінок, які зазнали нападу чорношкірих, історіями про німецьких дітей, які зазнали нападу євреїв-педофілів…».

Але у відповідь Блуму можна навести як контраргумент слова Юлія Фучика, автора «Репортажу з петлею на шиї»: «Не бійтеся ворогів – вони можуть лише вбити; не бійтеся друзів – вони можуть тільки зрадити; бійтеся людей байдужих – саме з їхньої мовчазної згоди відбуваються усі найстрашніші злочини на світі…»

Редакція рекомендує: Книга Сила емпатів. Переваги чутливості в цьому жорстокому світі | Аніта Мурджані Емпати не лише відчувають емоції інших людей, а й поглинають їх – часом шкодячи цим самим собі. А отже, просто необхідно знати, як із цим жити. Відповідь знайдете у книзі «Сила емпатів» Аніти Мурджані. Сама будучи емпатом, авторка цікаво розповідає про власні життєві спостереження. Викладені у книзі доктрини багато в чому базуються на досвіді клінічної смерті, пережитої Анітою. У доступній формі розкриваються теми, пов’язані з духовними практиками, багатовимірністю світобудови і життєвою місією людини.

Те, навіщо потрібна емпатія, українська психологиня Галина Волошина пояснює так: «Людина – соціальна істота. Ми не можемо існувати окремо, тому для нас важливо відчувати підтримку, турботу і розуміння інших. Існує теорія прив’язаності, за якою так само, як маленька дитина потребує турботи й піклування батьків, доросла людина потребує підтримки інших людей. І це може реалізуватися саме завдяки емпатії».


Читайте також: Як зберегти спокій і здоровий мікроклімат в укритті


Навряд чи когось може прикрашати емоційна сухість. На щастя, емпатія – це властивість, яку можна розвинути. Психологи онлайн-платформи "Розкажи мені" розробили для цього відповідні рекомендації.

Отже, варто…

  • Розібратися з власними емоціями. Якщо ми хочемо розвинути в собі емпатійне розуміння інших людей, потрібно насамперед розібратися зі своїми емоціями. Для цього слід звертати увагу на те, що ми відчуваємо в той чи інший момент, в тій чи іншій ситуації. Знайдіть в Інтернеті перелік емоцій і роздрукуйте його або запишіть на аркуші. Спостерігаючи за собою, спробуйте означити свої переживання. Ви зрозумієте, що наші емоції можна описати не лише словами «добре», «погано» чи «нормально». Емоційна компетентність допомагає розуміти себе і сприяє розвитку емпатії.
  • Активно слухати. Для того, щоб розвинути емпатію, треба намагатись активно слухати іншу людину, будучи з нею «тут і зараз». Слухати слід не механічно, а намагатися почути, про що людина говорить. Можна навіть повторювати за нею слова, фрази, уточнюючи, що саме співрозмовник відчуває – це один із механізмів емпатійної підтримки, який часто використовують у психотерапії. Таким чином ваш співрозмовник розумітиме, що його чують.
  • Спробувати вправу «Кам’яне обличчя». У ній беруть участь двоє людей. Один говорить про свої переживання, ділиться ситуацією, яка викликає в нього емоції, а другий при цьому має повністю блокувати будь-які емоційні вирази обличчя. Експеримент триває упродовж хвилини, після чого дуже важливо дати фідбек і дізнатися, як почувався той, хто говорив і не відчував емпатії, і як почувалася людина з «кам’яним обличчям».
  • Спробувати експеримент Артура Аарона. Ідея полягає в тому, що люди мають дивитися одне одному просто в очі. Зазвичай такий експеримент проводять з незнайомцями. Якщо упродовж чотирьох хвилин дивитися в очі іншій людині та бути активно включеним, це переповнює почуттями і дозволяє пережити новий чуттєвий досвід.
  • Читати «чуттєві» книги. Наприклад, Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц». Разом з головним героєм ми зможемо пережити багато почуттів, розвинути в собі нові якості й покращити емпатійне сприйняття. Еріх Марія Ремарк «Три товариші». Дружба головних героїв, їхня взаємопідтримка в складних життєвих ситуаціях – яскрава ілюстрація того, що емпатія є невід’ємною частиною справжніх людських взаємин. Деніел Кіз «Квіти для Елджернона». Книга розповідає про те, як людина з розумовими порушеннями потрапляє в більш чутливу сферу, і в неї з’являється дуже багато почуттів. Водночас почуття виникають не лише в персонажа, а й у читача. Книга дуже корисна для розвитку чутливості.

Формування емпатії у дітей

Психологи одностайні в тому, що формувати емпатію має родина: для дитини корисно спостерігати в родині усю гаму людських почуттів і приміряти їх на себе. Розуміти: мама зараз роздратована, бо стомлена. Отже, ліпше в цю мить у неї не просити нову іграшку. Або тато в доброму гуморі, отже, не відмовиться зі мною пограти у футбол… Добре, коли дитина вчиться розуміти емоційний стан оточуючих і відповідно корегувати власну поведінку.

До речі, американський психолог Едвард Тронік свого часу досліджував емпатійні прояви у малюків, яким було всього по 6-8 місяців. Він просив батьків пограти з ними так, як вони це зазвичай роблять. А потім раптом припинити спілкування з дитиною і продовжити дивитися на неї, але із застиглим виразом обличчя. З’ясувалося, що малюк у цю мить переживає раптове і жахливе для нього відчуття покинутості, втрату контакту з близькою людиною.

Зважмо, проте, що коли говоримо про користь досвіду ознайомлення дитини з «усією гамою почуттів», не маємо на увазі неконтрольовану агресію, скандали та крики. Які лише травмують малюка. Мабуть, пояснювати про це зайве.


Читайте також: Як емоційно об’єднати родину в часи випробувань


Емпатійне ставлення: які слова не слід говорити, якщо хочете когось підтримати

З початком війни в Україні багато людей пережили важкі втрати і справжні жахіття. Іноді, щоб підтримати когось, хочеться сказати: «Я тебе розумію…». Стоп!

  • Кожна людина переживає свою унікальну історію і свій біль, і тому казати «Я тебе розумію» буде недоречним. Це може навіть викликати роздратованість у того, хто цим болем з вами поділився.
  • Натомість використовуйте фрази на кшталт «Я хочу зрозуміти твої почуття», «Те, що тобі довелось пережити, – це жахливо», «Я можу тобі чимось допомогти?».
  • Не знецінюйте почуття людини та не порівнюйте її ситуацію з іншими. Так ви можете тільки відштовхнути її від себе та залишити сам на сам зі своїми почуттями. Уникайте таких фраз: «Дурниці, не хвилюйся», «Добре, що живий, а іншим ще гірше» і т. д.
  • Якщо людина не хоче ділитися з вами певною інформацією, не тисніть на неї. Можливо, вона не готова розділити пережите з кимось, тому зачекайте.
  • Не оцінюйте вчинки людини: «А якби мене послухала», «А чого одразу не виїхала» і т. д.
  • «Мені так жаль тебе» – оце вже зайве. Так ви ще більше заганяєте людину в позицію жертви.
  • Мабуть, найголовніше – це проявляти активне слухання. Просто вислухайте людину спокійно, не перебиваючи та не підганяючи.

Якщо ж щось запитуєте, то хай це будуть так звані «відкриті» запитання, на які неможливо дати односкладову відповідь (так чи ні). Доведено, що такі запитання стають ключовим інструментом ефективної комунікації, в якій є простір для вираження, проживання та усвідомлення емоційного досвіду, підтримання людей, які перебувають у непростій ситуації (або з якими ми просто спілкуємося). Спробуйте налаштуватися на співрозмовника, відгукнутися власними асоціаціями, навіть якщо вам не близька ситуація; поставитися до сказаного, як до нового унікального досвіду, бути open-minded, розуміючи, що насправді, скільки людей, стільки і ситуацій, палітр почуттів та емоцій…

Редакція рекомендує: Книга Будь №1 в переговорах | Олена Лисих Якщо ми нерідко називаємо книгу Учителем, то це якраз саме той випадок. Авторка книги – практикуюча тренерка з переговорів, медіаторка. Тож ви навчитеся говорити неприємні речі і залишатися у гарних взаєминах; знатимете, як реагувати на необґрунтовані звинувачення; як екологічно відмовлятися від зобов'язань і відстоювати свої права. Ну і багато іншого корисного.

Про зворотній бік емпатії

Але слід знати і про зворотний бік емпатії. Розуміти, що людям, які занадто близько беруть усе до серця і «перепускають» через власне серце чужий біль, живеться у світі непросто (от ми і повернулися до одного зі значень грецького слова грец. πάθος «страждання»). Здатність розділяти чужі емоції може стати нестерпним тягарем. Про це добре знають високоемпатійні люди та представники професій, які допомагають іншим (особливо в реаліях війни): волонтери, медсестри, лікарі, психотерапевти…

Фахівець у галузі реабілітаційних програм Марк Стебницький запровадив поняття «емпатійна втома». Постійно зіштовхуючись із горем та втратами інших, люди можуть переживати емоційне вигоряння – почуття спустошеності, фізичне виснаження та втрату інтересу до життя.

Запаси емпатії не безмежні. На щастя, щоб допомогти іншій людині, необов'язково повністю розділяти її емоції.

Є ще один момент. Емпати часто ризикують стати постійною «жилеткою для сліз». Вони можуть переживати почуття провини не тільки через те, що не мають змоги комусь допомогти, а й через те, що комусь гірше, ніж їм. Доходить навіть до того, що емпатам буває незручно почуватися щасливими («адже у світі так багато горя!»). Дуже добре описує такі тонкощі (з власного досвіду) Аніта Мурджані у своїй книзі «Сила емпатів. Переваги чутливості в цьому жорстокому світі» (книгу можна придбати в інтернет-крамниці «Колеса Життя».

Увага, важливо!

Підсумуємо. Бути емпатійним не означає повністю «з’єднатися», «злитися» почуттями з іншою людиною. Це інше: розуміти, що саме інша людина в певній ситуації може відчувати. Ба більше – коли ми «зліплюємося» з іншою людиною, ми тим самим не можемо стати для неї опорою.

Важливо також пам’ятати і про себе. Ви не мусите підтримувати всіх на шкоду собі. Важливо діяти, опираючись на власні сили, коли відчуваєш у собі внутрішню енергію та ресурс.


Читайте також: Резильєнтність: як зміцнити свій «психологічний щит»?


Отже, висновки робити вам. Якщо не вистачає емоційної чутливості – намагайтеся її розвинути. Якщо ж ви природжений емпат – навчіться з цим жити і знаходити переваги своєї чутливості. Зрештою, емоційний баланс та рівновага це, як-то кажуть, «золота середина».

19.07.2022 18:14:00
0
143

Коментарі:

Увага: HTML символи заборонені!