Як побачити своє життя, або чому минуле важливо

  • Як побачити своє життя, або чому минуле важливо

У цій статті ви дізнаєтеся:

  • Що таке «автопілот» і чим він небезпечний;
  • Що таке «незакритий гештальт» і які його наслідки;
  • Як навчитися усвідомлено вести своє життя і контролювати своє минуле.

Ми всі дорослі і відповідальні люди. У нас є робота, інтереси, хобі, друзі, колеги, важливі соціальні кола, власні бажання та цілі. У процесі життя ми не помічаємо змін – іноді можна жити на «автопілоті», і все добре складається. Ось ви плануєте відпустку, ось у вас якісь успіхи на роботі, а, може, ви познайомилися з новою людиною, і вам цікаво, що ж буде далі. У цей час ми живемо, не замислюючись, і часто у нас є певні успіхи, і все йде добре. Можна сказати, що життя саме розвивається так, як нам потрібно, і ми просто слідуємо по життєвому шляху. Але іноді просте життя складається не дуже вдало, хоча нам здається, що ми все робили правильно. Що ж ми робимо не так?

Чим небезпечний автопілот?

Якщо йдучи по життєвому шляху ми зустрічаємо вдалий результат, ми радіємо, і іноді приймаємо це як належне. Коли результат невдалий, ми навпаки відчуваємо руйнівні емоції. У випадку з невдачами як би нам не здавалося, що виною тому обставини, наприклад, «мені не варто було вчора вдягати це плаття» або «в понеділок усі сваряться», часто ми самі несвідомо вибираємо руйнівний сценарій. Несвідомо означає – в прямому сенсі – що людина, сама того не розуміючи, переносить свій досвід з минулого у сьогодення і заново «розігрує» невдалий результат.

Ми робимо це з повною впевненістю, що чинимо правильно і в злагоді зі своїми внутрішніми переконаннями, що ми завжди так робили, і що так робити правильно. Це розігрування ситуацій називають патернами, і, перебуваючи під дією патерну, людина не може розрізнити – скільки у вчинку особистої відповідальності, а скільки минулого досвіду. Як вдалий, так і невдалий досвід з минулого людина переносить у патерн і програє в сьогоденні. У психології цей феномен називається «перенесення», і він описує людину з травматичним досвідом, яка створює і потім «відтворює» незавершені гештальти.

Що таке гештальт

Якщо коротко, гештальт-психологія – це теорія, яка працює з особливістю образного сприйняття людиною світу. Це мислення нам дісталося від тварин, які мислять «у русі». Ми ж еволюціонували далі і можемо уявити образ, якого немає в реальності, і використовувати його для своїх роздумів. Наша свідомість народжує образи для кожної сутності, з якою взаємодіє, і тому людина не може розуміти і уявляти світ суто емпірично і раціонально, як його сприймає, наприклад, штучний інтелект. Одним з визначень гештальта був вислів: «Ціле – це не те ж саме, що сума його частин». Розгортаючи це формулювання, ми розуміємо, що мається на увазі те, що для кожної ситуації у нас є образ, до якого ми звертаємося.

Пізніше в радянській психології з'явилося поняття «незавершений гештальт», придумане Б. В. Зейгарник. Для неї незавершений гештальт – це процес, який ми колись робили, але він обірвався через травматичний досвід, і людина не могла впоратися ні з завершенням справи, ні з наслідками такого різкого втручання. Через час перервана подія запам'яталася, але деталі події стерлися, і подія запам'яталася як установка, перенеслась у вигляді образу. Наприклад, якщо людина в дитинстві був допитлива і часто ставила батькам питання, а батьки не хотіли відповідати або переривали її – в дорослому житті ця людина не буде допитливою, тому що допитливість відповідає її асоціації з неприйняттям і можливістю бути відкинутим. У разі ж ще більш травматичного досвіду, наприклад, поранень або сильного емоційного потрясіння, свідомість спробує раціоналізувати переживання, і сховає його далеко в неусвідомленому.

Редакція рекомендує: Книга «Роздуми за філіжанкою кави» від гештальт-терапевта Ольги Альохіної проведе вас по шляху дослідження себе, своїх думок і почуттів. Поміркуйте про свої головні відносини – з партнером, дітьми, близькими, колегами, друзями і, найголовніше, з собою.

Чим небезпечний «незакритий гештальт»?

Наприклад, у вас є друг, з яким ви часто ходите рибалити, і одного разу взимку на одній такій риболовлі лід тріснув, і друг раптово почав тонути. Ви намагаєтеся його врятувати, але ви нерішучі, у вас не вистачає сил, щоб його витягнути, а вода дуже холодна. Вас мучить сильне переживання: кинути всі сили на допомогу другові або можливо, це виявиться марно, тому що ви потонете самі, і в будь-якому випадку друга не витягнете.

Перебуваючи в стані жаху, ви не можете мислити тверезо і зробити хоч якусь дію, поки раптом на крики друга не вдається інший рибалка, і допомагає вам витягти його з ополонки. Після цього ви перебуваєте в шоці, не знаєте, що робити, і як осмислити те, що сталося. На секундочку ви поринаєте на саме дно своїх переживань, і, здається, розумієте, що могли не врятувати друга. Від цієї думки вам стає страшно, і ви повертаєтеся туди, і, здається, відчуваєте те ж, що і в той самий момент, коли це сталося.

Але ні, ви не можете собі дозволити, щоб таке сталося. Більш того, цього (поганого результату) і не відбулося. Загалом, десь усередині, неусвідомлено, ви домовляєтеся уникати такого переживання і переносите його в неусвідомлене. Можливо десь у голові у вас промайне щось на кшталт: «Я завжди буду подавати руку допомоги» і «Якщо я буду трохи уважнішим, цього не повториться», або більш радикальні форми: «Якби я не пішов з ним на риболовлю, такого б не було».

У будь-якому випадку, ви вирішуєте для себе це питання, не заглиблюючись у деталі і без належного пропрацювання всіх обставин. Важливо тут те, що таку відповідь мозку запам'ятати складно і, так як свідомість мислить образами, вона «запам'ятає» саме явище, коли ви, наприклад, були розгублені і безпорадні.

Точно так само запам'ятаються ваші дії і фінальне рішення. І тепер кожен раз, коли ви будете відчувати схожий емоційний фон, або навіть подумки повертатися в схожий стан, щоб заново не переживати весь жах, свідомість запустить блокер – програму, яку змогла записати колись, щоб допомогти вам впоратися з травмою, і не допустити її в майбутньому.

Припустимо, ми продовжимо цей приклад, і коли вам пропонують нову цікаву роботу, і вона вам дуже цікава, але ви абсолютно не уявляєте, що конкретно будете робити. Разом з тим, ця робота відкриває для вас величезні можливості, ви думаєте про них, і спочатку відчуваєте інтерес і завзяття, а потім протягом декількох секунд, починаєте відчувати невпевненість, боязкість і страх перед невідомим.

Переживши серйозний інцидент з потопаючим другом кілька років тому, ви знаєте, що так відчувати себе не можна, і у вас запускається образ – гештальт – тієї ситуації, яка з вами вже була, і ви не хочете в ній знову опинитися. Тому свідомість запускає патерн – такий, який вона обрала в момент перенесення, – припустимо, «ніколи не ходити на риболовлю з другом», – і ви раптом вирішуєте, що ця робота вам не потрібна, і щоб врятувати друга, вам необхідно «нікуди не рипатися ». На роль друга ви можете вибрати колегу, який за вами занудьгує, дізнавшись про ваш можливий відхід, або члена сім'ї, який не хоче переїзду.

І як би ви не хотіли спробувати нову роботу, всі ці свіжі враження гасяться і скасовуються, накопичуючись, і перетворюючись в майбутньому в тривогу і почуття нереалізованості і жалю.

У цьому, до речі, і є головна небезпека незакритих гештальтів – хоч вони і створені для захисту людини, часто вони ж і відрізають нас від нових можливостей і можливих життєвих поворотів, і, як підсумок, якщо продовжувати їх слідувати – вони приведуть до почуття нереалізованості і тривоги і життєвим кризам.

Хоч перенесення і захищає нас від травматичного досвіду, віно насправді не може позначити, чи повториться травма з нами в дану хвилину або ж ми просто відчуваємо емоції, з якими необхідно розібратися. Якщо патерн, який ми створили, шкодить нам, суспільству або перейшов у токсичну стадію, нам також необхідний захист і від самих себе.

Як навчитися жити усвідомлено?

Як же нам вибратися з-під впливу патерну і закрити гештальт? Для цього необхідно відтворити ситуацію, в результаті якої сталося перенесення, повторити всі дії, і «виправити» її – тобто вибрати шлях вирішення, який ви б дійсно хотіли пережити, перебуваючи в тій травматичною ситуації.

Ви зможете «переписати» те, що сталося в минулому, тим, що ви дійсно хочете вкласти. З іншого боку, зробити це досить складно, тому перш за все вам потрібно провести ретельний аналіз, розібрати, що трапилися, і скласти бажану послідовність дій.

У фіналі, осмислення ситуації викличе у вас складні почуття і початкові емоції, почне формуватися відповідальність і належне ставлення до минулого. Для дорослої людини, та з належним усвідомленим підходом, гештальт закривається. Інша справа, що більшість ситуацій, які породжують токсичні патерни, закладені нам ще в дитинстві, і щоб їх виправити, необхідна професійна терапія.

Редакція рекомендує: Ми пропонуємо екологічний спосіб познайомитися зі своїми страхами, розглянути їх, подякувати і попрощатися. Метафоричні карти «Пульс правди» - інструмент, який допоможе вам перестати боятися жити своїм життям.

Чому більшість патернів виникає в дитинстві?

У дитинстві у людини немає влади над своїми вчинками, і мало відповідальності. Тому у нього є батьки, які є одночасно і джерелом виживання, і моральним орієнтиром, і поглядом в майбутнє. Саме батьки визначають, як дитина поведе себе в тій чи іншій ситуації, коректуючи і наставляючи її протягом періоду розвитку. У дітей досить прозорливості і цікавості, щоб дослідити складний світ, який спочатку для них практично не вивчений. У кожному з періодів розвитку у дітей проявляється той чи інший навик, або опрацьовується та чи інша цінність. Важливість батька або матері в тому, щоб правильно передати свій досвід і допомогти дитині зробити власні висновки, і направити її у бік соціально прийнятного, стабільного і щасливого розвитку особистості.

Наприклад, з 7 років діти починають брехати, щоб отримати вигоду для своїх короткочасних інтересів, і завдання батьків – показати, що брехня не тільки робить людину ненадійною, але збиває її внутрішній моральний компас, робить невпевненою. Точно так само і з нормами етикету, відносинам з однолітками – те, як батьки виховують якості в дитині, визначає їхій майбутній прояв.

Якщо батьки дають дитині розібратися з тим, що відбувається, і знаходяться поруч, щоб допомогти, дитина набуває досвід в здоровій формі. Інша справа, якщо дитина перебуває в середовищі, де його принижують, знецінюють, всіляко обмежують або залякують, намагаючись на швидку руку, або ж з власних недоліків прищеплюють дитині потрібні результати. Тоді протягом розвитку дитини ці ситуації перенесуться на доросле життя, і ми будемо намагатися повторити ці ситуації в дорослому житті, відчуваючи себе поганими і нелюбимими.


Читайте також: Вигоди бути жертвою


Вся справа в тому що внутрішня дитина не отримала достатньо турботи в дитинстві, і зараз намагається повернути втрачене. У таких випадках нам треба бути чуткішим до себе, знати свої уразливості і любити себе. Для кожної ситуації, де себе проявляє недолюбленна дитина, є метод вирішення в дорослому світі, і кожна така ситуація – насправді не повернення в минуле, і ми вже більше не діти, які відчувають потребу в чомусь. Ми можемо відокремити емоцію від ситуації, себе від інших, і чітко бачачи наші бажання, ми можемо докладати зусилля, щоб відчувати себе добре, навіть коли відчуваємо емоційний голод і «повертаємося» в минуле. І, хоч цей процес і довгий, глибока внутрішня робота здатна допомогти нам розібратися зі внутрішніми процесами, які відбуваються в нашому житті.

Вивчайте себе, свої реакції і відносини з оточуючими з книгами по психології від видавництва «Колесо Жизни».

16.08.2021 11:17:11
0
799

Коментарі:

Увага: HTML символи заборонені!