Шлях до свободи від почуття провини

  • Шлях до свободи від почуття провини

У цій статті ви дізнаєтеся:

  • Що таке почуття провини і чи є таке почуття насправді;
  • Звідки у нас з'являється почуття провини;
  • Як розпізнати хронічну провину;
  • Де знайти місце для совісті і моралі, позбавляючись від почуття провини.

За провиною може ховатися досада, сором, злість, пригніченість... Але почуття провини – це блок, який дозволить поглянути в очі своїм справжнім емоціям і взяти відповідальність за вчинки. Провина – це тяжкість. Відповідальність – це звільнення.

Почуття провини – це усвідомлення, що вчинили ми неправильно, і що нам має бути соромно. Але як можна відчути те, до чого приходимо шляхом аналітичного мислення? Провина часто стає центром для маніпуляцій. Або самопокарання за вчинок, який суперечить нашим внутрішнім переконанням або очікуванням людей довкола.

Звідки береться почуття провини? Чи дійсно нам соромно перед самими собою? А чому тоді ми вчинили так? Адже на підсвідомому рівні ми чинимо так, як краще для нас, і якщо в один момент ви прийняли рішення піти всупереч своїм принципам або громадським установкам, значить, прагнули до власного благополуччя. Звичайно, є ситуації, коли людиною керує голос страху або голос залежності. Але усвідомлення, що це саме ви вирішили так вчинити в той момент, через який зараз відчуваєте провину – шлях до справжньої свободи.

Звідки у нас почуття провини?

Механізм самозвинувачення зароджується у людини ще в дитячому віці. Батьки для маленької дитини – це беззаперечний авторитет, джерело безпеки і стабільності. Тому, якщо поведінка батьків якось шкодить дитині, вона задається логічним питанням: «Чому? Хто винен?». Засумніватися в авторитеті батьків у такому залежному віці рівносильно втратити безпеку і джерело розвитку, тому дитина починає звинувачувати себе.

Почуття провини – це механізм, напрацьований із дитинства, щоб залишатися хорошими для своїх батьків, а значить – улюбленими. Особливо яскраво він проявляється у людей, яким у дитинстві прямо заявляли, що вони винні. Що їхня поведінка є причиною батьківської нелюбові (навіть якщо вона не малася на увазі), що вони причини бід і батьківських невдач, що вони розчаровують, бо роблять або не роблять щось.

Згодом почуття провини перетворюється на патерн, який спрацьовує при будь-якій (або майже) негативній ситуації. Оскільки провина блокує почуття, вона допомагає впоратися з травматичною ситуацією, не усвідомлюючи її масштабів. Чи включається механізм саморуйнування. Часто це відбувається несвідомо.

Відчуття винуватості іноді проявляється не як звична реакція, а як глибинна установка, що впливає на все життя.

Як розпізнати почуття провини, що глибоко засіло в нашій підсвідомості?

Занадто часті вибачення, несумірні ситуації. Вони відбуваються з приводу і без та не є доречним актом ввічливості. Така людина тільки зовні вибачається за те, що потурбувала когось, усередині вона вибачається за те, що не гідна цього неспокою.

Установка «Я недостойний». Ця людина, свідомо чи ні, вірить в те, що не заслуговує на щастя. Тому вона всіма силами буде залучати ситуації, які провокують дискомфорт, або блокувати власні шляхи розвитку.

Підвищена тривожність. Тривога – це як захисний механізм перед більш неприємним почуттям – токсичним відчуттям провини. Намагаючись уникнути почуття провини або токсичного сорому, людина починає тривожитися через надумані перебільшені приводи. Вона може усвідомлювати деструктивність своєї тривоги, але впоратися з нею, на жаль, їй часто буває не під силу.

Агресія, спрямована як на зовнішній світ, так і всередину себе. Усередину себе – це самопокарання. На зовнішній світ – це компенсація за невирішений конфлікт із батьком, який змусив відчувати провину в дитинстві. Ці два види агресії цілком можуть уживатися в одній людині.

Персоналізація ситуації і впевненість у своїй відповідальності за почуття інших. Є ситуації, у яких наша поведінка може засмучувати інших. У такому випадку людина з глибоким почуттям винуватості переносить відповідальність за почуття інших на себе, не вибудовуючи меж. Під цей пункт не підпадають ситуації, коли поведінка людини завдає реальної шкоди іншим.

А як же совість і мораль?

У багатьох сучасна тенденція популярної психології називати почуття провини деструктивним викликає обурення: як же людина буде розуміти, що вчиняє аморально і погано щодо інших, якщо її не буде мучити почуття провини? У цій ситуації ми говоримо про совість. Давайте звернемося до тлумачного словника щодо слова совість: «Почуття моральної відповідальності за свою поведінку перед людьми довкола, суспільством» (Тлумачний словник Ожегова). Трактуючи ж таке розмите поняття як психічна норма, ми можемо виділити лаконічне і ємке визначення поведінки людини, яка не шкодить людям довкола і їй самій, відсутність прагнення нашкодити.

Совість – це усвідомлення відповідальності. І так звані докори сумління хоч і нагадують почуття провини і якоюсь мірою є ними, у здоровому своєму прояві мають вихід у вигляді добровільної відповідальності. Що таке добровільна відповідальність? Ухвалення рішення: виправити ситуацію, вибачитися, спокутувати провину або відпустити ситуацію і домовитися з собою не чинити так надалі. Токсичне почуття провини не веде до такого виходу неприємних емоцій, воно їх блокує і роз'їдає внутрішню опору.

Редакція рекомендує: «Роздуми за філіжанкою кави» про людські стосунки, психологію, життя та багато іншого. Кожна її сторінка наче ковток запашної кави, що наповнює силами, пробуджує, дарує справжню насолоду. У книзі зібрано роздуми магістра психології, гештальт-терапевта, психолога-практика Ольги Альохіної.

Як працює почуття провини в дорослому віці?

Паралізує. Почуття провини забирає у нас ресурс для вирішення ситуації. Випрацюване в дитячому віці, у дорослий почуття провини приходить як механізм захисту психіки у стресових травматичних ситуаціях. Воно блокує реальні емоції, які найчастіше усвідомлювати і проживати набагато складніше, ніж звичну, спрямовану всередину себе провину. Воно допомагає впоратися із ситуацією, не взявши на себе реальну відповідальність. Тому що між почуттям провини і усвідомленням реальної відповідальності – величезна прірва.

Як звільнитися від деструктивного почуття провини

Видихнути і подивитися в очі справжнім почуттям, які ховаються за так званим почуттям провини.

Механізм звільнення завжди один – усвідомити реальні почуття, подивитися їм в очі, не дати їм захопити себе, прийняти рішення. За почуттям провини може ховатися сором, біль, страх, відторгнутість, ненависть до себе, відчуття нікчемності і т.д.

Редакція рекомендує: пропрацюйте свої глиибокі страхи екологічно разом із картами «Пульс правди»

Усвідомлення відповідальності за діяння, учинені вами в минулому, допомагає звільнитися від порочного кола провина-покарання. На початку статті звучало питання: «Чому ми вчинили так?». Тобто більшу роль ще відіграє і внутрішній конфлікт, де одна сторона розуміє, що не можна і погано, а інша – прагне до цього. І прийняття на себе відповідальності – це не порятунок від конфлікту, тому що він буде присутнім завжди при прийнятті рішень. Відповідальність – це усвідомлений вибір у бік чогось одного, розуміючи, які наслідки за цим послідують.

Але не варто себе картати, якщо у вас не виходить ось так відразу приймати рішення, не відчуваючи осаду. Почуття будуть, усвідомлюйте їх, намагайтеся перейменувати почуття провини в те, що почуєте, заглянувши глибоко в себе. Видихайте, усвідомлюйте, приймайте.

Як по-іншому будуть виглядати життєві ситуації, якщо ми почнемо усвідомлювати свої почуття і звільнятися від відчуття провини?

Ви зірвалися, сидячи на строгій дієті. Ви відчуваєте провину. Вона паралізує і змушує вас усе кинути, провокує ненависть до себе. Вона руйнує.

А можна так: ви свідомо порушили правила дієти, тому що, з'ївши шматок пирога, упевнені, що відчуєте себе краще, або усвідомлено зловили себе на думці, що хочете зірватися, але розумієте, що за зривом піде інший, і ви не досягнете своєї мети, вам не подобається такий результат і ви вирішуєте не зриватись. Усвідомленість зцілює.

Ви подзвонили колишньому чоловікові, коли було самотньо. Ви відчуваєте провину.

А можна так: ви розумієте, що вчинили так, від чого вам зараз погано. Але на той момент ви для себе бачили тільки цей спосіб впоратися з відчуттям самотності, що терзало. Ви усвідомлюєте відповідальність і приймаєте рішення, наприклад, наступного разу подзвонити подрузі в моменти, коли накриває, заздалегідь домовившись із нею, що будете робити далі.

Ви незаслужено накричали на сина, коли були втомленою. Ви відчуваєте провину.

А можна так: вам дуже соромно за свою поведінку і ви усвідомлюєте, що не мали рації. Ви хочете виправити ситуацію і говорите про свої почуття синові. Ви обіцяєте, що не будете чинити так надалі, і пояснюєте, що він ні в чому не винен.

Ви можете вчиняти як завгодно, не тільки морально і справедливо. Але кожного разу розумійте, що ви приймаєте усвідомлене рішення і несете за нього відповідальність, якщо хочете позбутися від руйнівного почуття провини. Зазвичай у таких випадках люди все ж вибирають чинити по совісті.

Найголовніше – дозвольте собі ті емоції і почуття, які блокує відчуття провини у стресових ситуаціях. У роботі з будь-якою психологічною проблемою найважливіше опускатися на глибинний чуттєвий рівень. Тобто, обдумуючи ситуацію, будуючи причинно-наслідкові зв'язки в голові і аналізуючи свої вчинки постійно, ви позбавляєте себе можливості прожити ситуацію і звільнитися від неї. Обдумування й аналіз дуже важливі, особливо на рівні усвідомлення. Але для лікування необхідно більше світ емоцій, стикатися із яким куди страшніше і болючіше. Просто пам'ятайте, що б ви не відчували в тій чи іншій ситуації – це нормально.

Сором – це нормально.
Страх – це нормально.
Злість – це нормально.
Відчай – це нормально.

Із почуттями не потрібно справлятися, їх потрібно приймати. І в цьому випадку добре звернутися до людини, яка зможе вам із цим допомогти, до терапевта, із яким ви зможете пропрацювати біль, що накопичився. Тому що в основі зцілення лежить безумовне прийняття, до якого дуже складно прийти самостійно, хоча і можливо, якщо набратися терпіння і почати дуже дбайливо ставитися до себе, свого внутрішнього світу.

Наші почуття й емоції – це реакції. Проживаючи їх, ми відкриваємо всю повноту життя. Почуття провини блокує це відчуття повноти. Звільнившись від нього, ви позбудетеся від величезного блоку і дасте собі можливість відчути цю повноту.


Читайте також: Ольга Альохіна – про стратегію жертви і позбавлення від внутрішнього садиста


Поліна Сидоренко
Шеф-редактор інтернет-порталу «Колесо Життя»
01.10.2019 00:00:00
0
3092

Коментарі:

Увага: HTML символи заборонені!
Замовити зворотнй дзвінок


© Интернет-магазин «Колесо Жизни»
Платіжні системи: