У цій статті ви дізнаєтеся:
- Що таке депресія досягненн;
- Чому ми знецінюємо досягнуті цілі;
- Як виявити синдром досягнутої мети;
- Лікування і профілактика депресії.
Не пам'ятаю, хто з великих сказав: «Життя задихається без мети». І він був абсолютно правим. Плисти за течією і борсатися в ній, немов у в'язкій вівсянці, дуже нудно. Цілі надихають нас. Вони бадьоро дзвенять будильником уранці і роблять наше існування осмисленим. Однак іноді доля грає з людиною недобрий жарт: коли на вершині вже красується позначка «done», єдине, що хочеться підкорювачеві, це з болем закрити очі і стрибнути вниз. Радості немає. Рівно, як і усвідомлення, що все було недарма. Є тільки спустошення і розчарування. Депресія досягнень – підступна річ, оскільки вона здатна знецінити не тільки минуле, а й майбутнє. Яка природа синдрому досягнутої мети і як його не допустити, ви дізнаєтеся з цієї статті.
Що таке депресія досягнення?
Напевно, це відбувалося з вами хоча б раз у житті, але, швидше за все, частіше. Ось ви старанно учитеся, із успіхом здаєте шкільні, а потім вступні іспити, після улаштовуєтеся на роботу, де проявляєте себе як професіонал. Одним словом, підкорюєте одну вершину за іншою. А тепер подумки оберніться і згадайте, як довго тривало відчуття задоволеності і щастя від усвідомлення того, що ви досягли цілей? Якщо пригадати не виходить, цілком можливо, що ця стаття про вас.
Термін «депресія досягнення» – це жаргонне слівце в середовищі психологів і психотерапевтів. По-науковому ж це явище називається синдромом Ротенберга-Альтова. Тандем цих двох учених виявився вельми продуктивним, оскільки проблема, якій вони присвятили свою роботу, знайома багатьом.
І справа тут не в довжині послужного списку і кількості нулів на банківській картці. Для людини, яка долає депресію досягнення, ці чинники є другорядними, а то і зовсім незначущими. Ідеться про неможливість пережити межу, за якою мета вже досягнута. Бо це спустошує і руйнує базові орієнтири.
Сумнозвісний приклад людини, яка страждала від синдрому досягнутої мети, – герой однойменного твору Дж. Лондона Мартін Іден. Мрія стати великим письменником вела його до зірок через терни і пророкувала великий успіх. Але життєвий шлях Мартіна завершився за крок до тріумфу. Зневірившись у собі і світі, Іден скоїв суїцид. Виявилося, що спочивати на лаврах гірше, ніж прийняти свою смерть.
Чому ми знецінюємо досягнуті цілі?
Потрапив би герой Дж. Лондона вчасно в руки хорошого психотерапевта, його доля склалася б набагато вдаліше. Сучасні фахівці успішно борються із синдромом Ротенберга-Альтова і знають, що будь-якій депресії передують певні чинники.
Ідея фікс
Коли цілеспрямованість людини переростає в одержимість, досягнення мети зводиться у культ. Будь-яка надідея вимагає титанічних, але не завжди виправданих, енерговитрат. Результат – розчарування замість задоволення. Або відсутність радості, навіть якщо привід для неї є. Ну, немає сил радіти і все.
Відсутність довгострокових планів.
Якщо людина не ставить далекосяжні цілі (хоча б одну) і смутно уявляє себе в майбутньому, у неї є всі шанси завалитися в депресію. Причин цього більше, ніж достатньо:
- страх перед майбутнім або перед життям;
- інфантильність;
- перфекціонізм;
- невпевненість в собі, інших і світі;
- ангедонічний синдром (невміння радіти);
- сегментарне мислення і т.д.
Так чи інакше, безпорадність перед лицем невідомості лякає і є благодатним ґрунтом для розвитку депресії досягнень.
Завищені очікування
Цитую Женю Лукашина з «Іронії долі»: «Такі, як ви, завжди мають рацію у всьому, але в цьому і ваша слабкість. Велике вам не до снаги. Адже життя не можна підігнати під вивірену схему». Я завжди була на стороні Іполита, але тут Лукашин однозначно правий. Коли ви ставите мету у всіх подробицях, ви робите візуалізацію. Для підсвідомості реалізувати цей посил буде простіше і швидше, оскільки вона реагує на образи. Однак якщо тремтіти і журитися з приводу найменших відхилень від ідеального, із вашої точки зору, сценарію, можна впасти у психоз. А там від Іполита до Мартіна Ідена подати рукою.
Особливості структури особистості
Це ключовий фактор, що впливає на рівень схильності до депресії. Патології різного походження часто запускають руйнівний механізм. У свою чергу його згубний вплив відбивається на реакціях і диктує відповідну поведінку. У групі ризику меланхоліки і холерики, одним словом, люди крайнощів. Обидва ці типи особистості дуже складно переносять потрясіння і впадають в один із патологічних станів: апатію або гнів. Ні те, ні інше, як відомо, здоров'я не додає.
Редакція рекомендує: У книзі «Як вийти з депресії?» розповідається, як зробити так, щоб життя приносило радість. Автор зміг розкрити непросту тему в легкій і зрозумілій формі. На прикладі з власної терапевтичної практики він розповідає, як вийти зі складного стану і повернути себе до повного життя.
Як виявити синдром досягнутої мети?
Установити наявність депресії можна без допомоги фахівця. Досить поспостерігати за реакціями підозрюваного. Його особливості поведінки можуть включати відразу кілька з описаних нижче ознак.
- Розчарування в собі, інших людях і навколишньому світі. Емоція викликана завищеними очікуваннями і неможливістю їхньої реалізації.
- Утрата інтересу до майбутнього. Це говорить про втрату інтересу до життя в цілому, оскільки зневірена людина відмовляється від контролю своїх емоцій, а потім і вчинків, що досить небезпечно.
- Нервове і фізичне виснаження. Зовні може проявлятися як у різкій втраті ваги, так і в її стрімкому наборі. На емоційному рівні – апатія, агресія, обривання контактів із зовнішнім світом.
- Суїцидальні думки. Вони служать сигналом про настання термінальної стадії розвитку патологічних станів.
Не ігноруйте ці сигнали, оскільки вони є прихованим закликом про допомогу. Це говорить про те, що самостійно людина вже не справляється із пресингом, який здійснює на себе. Допомогти завжди можна і зробити це необхідно якомога раніше.
Як повернути сенс життя?
Одне лише розчарування і апатія – це ще не ознаки серйозної проблеми. Іноді мова йде лише про складний період у житті, тому панікувати заздалегідь не варто. Констатувати наявність синдрому Ротенберга-Альтова може тільки психолог або психотерапевт.
Діагностика
Терапія у цьому випадку, як і при лікуванні будь-якої іншої депресії, спрямована на переосмислення пацієнтом свого ставлення до життя. Із пасивного руху за течією до активного веслування в потрібну сторону.
Завдання психотерапевта навчити людину:
- не боятися майбутнього;
- планувати;
- приймати відхилення від сценарію як норму;
- коригувати плани в залежності від змін у сценарії;
- повноцінно відпочивати;
- відзначати позитивні зрушення і радіти дрібницям.
Якщо має місце надмірна збудливість, агресивність, апатія або інші прояви депресії, в індивідуальному порядку допускається підключити до психотерапії медикаментозні засоби. Зрозуміло, призначені фахівцем.
Лікування
В окремих випадках не виключені і більш інтенсивні методи терапії. Зокрема, електроконвульсивна терапія. Вона спрямована на нормалізацію функцій головного мозку. Однак у цьому випадку враховують і низку побічних ефектів, від яких страждають когнітивні функції організму. Як більш дієва, себе зарекомендувала глибока стимуляція головного мозку. Процес лікування передбачає оперативну установку у відділи церебральних структур спеціальних електродів. Їхнє завдання – відновлення нормального функціонування центральної нервової системи організму.
Профілактика
Виснаження нервової системи – головна загроза здоров'ю при будь-якій депресії. Тому головне завдання – це знизити фоновий рівень тривожності, а також навчитися повноцінно відпочивати і відключатися від проблеми. Регулярний відпочинок, повноцінне харчування і посилена робота над собою поступово дадуть позитивний результат. Близьким дуже важливо дати зрозуміти такій людині, що її цілеспрямованість і наполегливість не повинні заважати в повсякденному житті, а цілі даватися шляхом титанічних зусиль. Навіть найзаповітніші мрії не варті того, щоб руйнувати психологічне і фізичне здоров'я, оскільки таким чином вони знеціняться автоматично.
Синдром досягнутої мети – поширене в суспільстві явище. Люди, які побороли свою депресію досягнень, говорять про те, що їхнє життя розділилося на до і після усвідомлення істинної цінності життя. Без уміння помічати приємні дрібниці і дякувати долі за те, що вона дарує, неможливо відчути радість від досягнення мети більш високого порядку.
Ця стаття несе інформаційний характер і не може бути використана як інструкція до самолікування.
Юлія Стойко
Журналіст інтернет-порталу «Колесо Життя»