Личные места силы: путешествия по местам из детства

  • Личные места силы: путешествия по местам из детства

У цій статті ви дізнаєтеся:

  • Навіщо несвідоме підсовує нам спогади з дитинства;
  • Як дитячі спогади допомагають зрозуміти поведінку дорослого;
  • Що нас тягне в локації із дитинства з точки зору психоаналізу;
  • Навіщо нам їхати в місця, де проходили дитячі роки;
  • Практичне застосування: як подорожувати локаціями із дитинства, щоб це було корисно й ефективно.

Ой, як хочеться повернутися, ой, як хочеться увірватися в містечко... до болю знайоме шалене бажання переміщуватися в улюблені місця, де проходило дитинство, чи не так?! Часом від нього штормить, немає спокою ні уві сні, ні наяву, раз-по-раз голову наповнюють картинки з минулого. Звідки вони беруться? Чи варто йти на повідку цього бажання і в чергову відпустку поїхати не в Туреччину, а до маленької гірської річечки, де вперше ночував із батьками в наметі, або в село, де проходили літні канікули? Без психології і навіть психоаналізу тут не розібратися!

Наше несвідоме не має віку і уявлення про час. Зате має потаємні бажання, нереалізовані фантазії, забиті в кут потреби... Сором’язливе несвідоме не наважується висловити їх у лоб, а тому говорить боязкими натяками у форматі спогадів або сновидінь, у тому числі з сюжетами у стилі «коли дерева були великими». Це звичайна ситуація, але не варто її ігнорувати так, посилаючись на праці Зігмунда Фрейда, пояснила мені психоаналітично орієнтований психотерапевт Наталя Соболевська.

Дитячі спогади – мануал до поведінки дорослого

Зізнаюся, маленька я живе зі мною буквально постійно, не дає забути ранні роки життя. За день я багато разів поринаю у спогади про дитинство і юність, завжди вони спливають у бесіді, під час читання або перегляду фільму. Практично кожну ніч добре запам'ятовую 2–3 сюжети сновидінь і, найчастіше, один із них обов'язково переносить у ті місця, до тих людей, що оточували мене в дитсадковому і шкільному віці. Тому до дитинства у дорослості я звикла. Але! Трапляється, що окремі локації з дитячих спогадів (снігова гірка, лавка біля сусідського двору, зарості шипшини на околиці житлового масиву) долають мої думки і тому, стрімголов, лину в ці краї з надією на якийсь привіт із минулого, знак або підказку.

Було б це кіно чи художній текст, написала б, як кожен раз знаходила знаки-підказки, але, на жаль, розповідаю про реальний досвід. Чи то я неуважна, чи то нечутлива, чи то їх і не було. Зате, що точно було, коли я доросла приходила в ті локації, де гуляла маленькою, так це відчуття припливу енергії, натхнення, драйву, нових роздумів і іноді осяянь. Безперечно, це мої, тільки мої особисті місця сили! Так-то воно так, та не зовсім.

Не буває випадкових спогадів

Психоаналіз уточнює: не так географічна точка або предмет грає роль у ностальгічних душевних переживаннях, скільки значимий дорослий, пов'язаний із цією точкою/предметом. Теорія прив'язаності стверджує, що з ранніх років у нашому житті з'являється значима людина (одна або кілька), як правило, вона набагато старше і за нормальних обставин є гарантією захисту, безпеки.

У дитинстві трапляються ситуації, коли значимий дорослий спонукав у малюку бурю емоцій: наприклад, покатав на санках із такою швидкістю, що дух захоплювало, або пошкодував у той момент, коли всі навколо лаяли, або, навпаки, викликав негативні переживання, від чого захотілося побути на самоті, сховавшись під кущиком. Може здатися, що ситуація трапилася та забулася... але одного разу, через десятки років, несвідоме випне спогади про неї і потягне магнітом до місця переживань.

Їдьте і спробуйте усвідомити, на що натякає це місце: може, вас зараз до нього тягне тому, що потребуєте свіжих емоцій/підтримки/укриття від кривдника, які зазнали тут, але багато років тому? Адже, як стверджував англійський психіатр і психоаналітик Джон Боулбі, ми шукаємо близькості зі значимим дорослим в умовах загрози, неспокою, страху, хвороби і втоми. Ці ж фактори можуть спровокувати бажання повернутися в дитинство, натякають на потребу в значимому дорослому, який створить або захист, або нагадає про механізми самозахисту.

Що повертає нас у дитячі спогади?

Фрейд також дотримувався думки, що дитячі спогади дозволяють краще зрозуміти самого себе теперішнього. Деякою мірою вони, як керівництво до розшифровки, чому в дорослому віці людина поводиться так чи інакше. Зрозуміло, розгадати такий шифр наодинці не просто, тому й існують такі фахівці, як психологи, психотерапевти і психіатри.

Кожна окрема людина – унікальна історія. Однак у практиці цих фахівців простежуються схожі першопричини бажання повернутися в те чи інше затишне містечко, родом із ранніх років. Погляньте, можливо серед них знайдеться ключик і до ваших спогадів.

Утомився бути дорослим і нести тягар відповідальності, необхідності про когось піклуватися. Хочеться на ручки, щоб за тобою доглядали, любили і хвалили навіть без особливих на те причин.

  • Хронічне недосипання, перевтома, хочеться так само безкарно валятися в ліжку, як колись улітку на канікулах.
  • Дорослий поводиться агресивно, що завдає неприємностей йому самому і оточенню. Тому несвідоме наполегливо намагається звернути увагу саме на ті епізоди, коли в дитинстві доводилося самому бути жертвою агресії від старших. Навіщо? Коли людина не просто згадує факт, а й поринає в ті важкі переживання (часто з роками вони притупляються і забуваються), то тоді припиняються сплески агресії.
  • Рефлексія, аналіз власного психічного стану може заводити в нетрі з ранніх років, щоб на контрастах маленький-великий, був-став продемонструвати, які метаморфози відбулися за роки життя.
  • Відчуття, що чогось бракує, спроба заповнити прогалини в сьогоденні ланками з минулого. Ефект схожий на ситуацію, коли ви намагаєтеся знайти загублений предмет або згадати втрачену думку: посилено гайсаєте або напружуєте пам'ять, але марно. Утомившись, повертаєтеся на те ж місце, стаєте в ту ж позу, у якій знаходилися до втрати предмета або думки, і вуаля – приходить осяяння, загублена річ знаходиться. Приблизно так само фізичне повернення в географічні точки з дитинства може допомогти дорослій людині знайти щось утрачене. Наприклад, упевненість у собі, сміливість купатися в морі або щось, чого, здається, вам не вистачає, але сформулювати не виходить.

Редакція рекомендує: Книга «Під клаптиковою ковдрою. Затишні історії для маленької тебе» – це ті обійми, яких часом нам не вистачає в дорослому житті. Вона допоможе обійняти і втішити вашу внутрішню дитину, зрозуміти і пробачити батьків, поліпшити відносини з дітьми, дозволити собі бути щасливою, коханою та цінною за правом народження.

Практичне застосування: як подорожувати локаціями з дитинства

Ну, припустимо, приснилося вам безкрає поле, де в 5-річному віці з мамою грали в доганялки серед золотих колосків вище голови. Або нав'язливо програється спогад, як у літньому таборі вас покарали і позбавили вечері, але добра буфетниця пригостила булочкою з компотом, від чого пошарпана їдальня перетворилася на затишний другий дім. І ось ви таки наважилися на незвичайну подорож: їдете до того поля або в той табір, а всередині все радіє, здається, ніби їдете не в звичайній машині, а в машині часу. Приїхали, і що далі?

У практиці терапевтів душі існує прийом вікової регресії, власне, це той самий досвід переживання минулих подій з особистої біографії. Не плутайте з дежавю! Такі переживання можуть бути слабкими, а можуть захлеснути з відчуттям повного ефекту присутності. Зрідка вони активізуються самі собою, частіше – під чуйним керівництвом професіоналів, наприклад, у ході гіпнотичного сеансу. Повернення думками і навіть тілом у минуле, в особисті місця сили або локації з важкими спогадами, по суті, дуже близьке практикам вікової регресії. Тому вони і підкажуть: що далі, як зробити не просто цікавою, а й корисною подорож локаціями, які несвідоме нав'язливо випинає в спогадах про дитинство.

  • Пошук особистого місця сили:

Де шукати: локації, пов'язані з позитивними переживаннями.

Навіщо: для пошуку ресурсу, натхнення, відновлення моральних і фізичних сил, побути наодинці, відчути себе, почути внутрішній голос.

  • Пошук поломки:

Де: у місцях, пов'язаних із негативними переживаннями.

Навіщо: далеко не завжди маленька людина в силах упоратися з негативними емоційними потрясіннями – травми дитинства не розсіюються, а піддаються тотальному витіснення зі свідомості. Це не є добре, оскільки на них намотуються все нові і нові печалі, що негативно відбивається протягом усього життя. Щоб струсити цей клубок, потрібно повернутися до травми, подивитися їй в очі, пережити і відпустити. Робота ця важка, і тому самостійно нею займатися не слід.

Застереження: якщо вирішите сюди сунутися, будьте обережні, щоб не бомбануло.

  • Подолання фобії або хворобливих симптомів (наприклад, хронічно закладений ніс, заїкання, тики), що заважають сьогодні:

Де шукати: у тих локаціях, де виникла фобія/патологія.

Навіщо: занурення в середовище може нагадати вам першопричину появи проблеми, а також підказати рішення.

  • Пошук безпроблемного епізоду:

Де: цей метод відрізняється від попереднього тим, що потрібно відправитися в ті краї, де ще не було або вже не стало проблеми (будь то фобія чи шкідлива звичка).

Навіщо: посилити проекцію того періоду, коли була відсутня проблема, що турбує, або відтворити відчуття тріумфу, коли в минулому вдалося подолати проблему, що турбує (або їй подібну). Тобто в позбавленні ви йдете від зворотного: не дивитеся в очі страху, а концентруєтесь на плюсах його відсутності.

Мабуть, на цій позитивній ноті буду закінчувати. Щиро бажаю вам сил попрощатися з усіма бабаями і повертатися до місць із дитинства лише за приємними, заспокійливими відчуттями, що окрилюють.


Євгенія Рудницька
Журналіст, мандрівник
12.07.2020 00:00:00
0
1489

Коментарі:

Увага: HTML символи заборонені!