Як люди розучилися спілкуватися, чи навіщо нам живе спілкування

  • Як люди розучилися спілкуватися, чи навіщо нам живе спілкування

У цій статті ви дізнаєтесь:

  • Роль інших людей у нашому житті;
  • Чому важливе саме живе спілкування;
  • Як навчитися спілкуватися з людьми.

Живе спілкування з людьми навряд чи цікаве! У порівнянні з «інтернетом» люди повільні, одноманітні, вони мало знають і багато помиляються. До кожного потрібно підбирати свій «ключик», зуміти привернути до себе, не образити, не розсердити, зуміти домовитися, потоваришувати з чужими «тарганами» і вчасно утихомирити власних… Стільки клопоту і заради чого?!

Спілкуватись наживо нам уже частіше не хочеться. Нам ліньки. Частково через те, що не бачимо в цьому сенсу. Почасти через те, що розучилися і нічого путнього з цього не виходить. То, може, час цілком віддатися «віртуальній» течії? Чи, все-таки, не поспішати махати хусткою оффлайн-спілкуванню, яке майже стало архаїзмом?

Без спілкування з іншими людьми людина – ніщо

5 найближчих людей, 15 друзів, 50 хороших знайомих і ще близько сотні людей, яких наш мозок здатний утримувати паралельно. У середньому 150 – це так зване Число Данбара, яке вивів антрополог Робін Данбар. За його твердженням, з такою кількістю (повторюся, цифра усереднена) людей ми можемо взаємодіяти комфортно та продуктивно. Зрозуміло, на різних життєвих етапах до цього числа можуть входити різні індивіди (змінив роботу, переїхав – змінилося постійне коло спілкування), але сама кількість активних соціальних контактів залишається плюс-мінус 150. Якщо ж подивимося на топ-5 най-найближчих – за твердженням дослідників, сюди можуть потрапити ті, з ким людина розмовляла віч-на-віч не менше двохсот годин.

«7-38-55» – це ще одна цікава низка цифр, за якими стоять численні дослідження. Під час спілкування наживо приблизно 7% інформації ми передаємо словами, 38% – аудіально (інтонація, вигуки, гучність, паузи), решта 55% – мовою тіла (міміка, рух очей, жести, дотику до співрозмовника) та запахом, наприклад, вибираючи певний парфум чи потія від хвилювання.

«Інший» – а це поняття-термін, яке викристалізувало багатовіковий розвиток філософської думки. Мисителям знадобилося міцно напружити мізки, щоб усвідомити і повідати майбутнім поколінням таку мудрість:

  • Інша [людина] – завжди інакша, інша, не така, як Я.
  • Без Іншого, Я – ніщо. Так, згідно з Ж.-П. Сартру, поява мого власного Я зумовлено опором із боку Іншого.
  • Будь-який Інший робить осмисленим Моє життя. Інший потрібен для того, щоб Я усвідомив себе, свою особливість, свою «іншість».
  • Завдяки Іншому, вважає Е.Левінас, визначається Моя особистісна цінність, адже серед критеріїв – відповідальність перед Іншим, розуміння, співчуття та співчуття йому.
  • Інший – той, чиїми бажаннями Я норовлю опанувати (щоб він мене любив, дбав, щоб вважав мене важливішим за інших).
  • Інший – можливий «заслужений співрозмовник» (як висловився Олексій Ухтомський), тобто той, кому Я готовий присвятити свій час.

Цей список можна ще довго продовжувати, але, гадаю, ви вловили суть. Спілкування та взаємодія з іншими людьми – те, що робить нас людьми, вибачте вже за тавтологію. Більше того, якщо філософія намацувала, як сліпе кошеня, значимість Іншого у формуванні Я, то нейрофізіологія довела це фактами. Наведемо їх нижче.

Редакція рекомендує: Якщо ви відчуваєте незадоволеність якістю свого життя і своїх об'єднань; якщо ви вирішили об'єднатися з тими, хто дійсно буде вам близький по духу, то зараз – найкращий час почати це робити! Щоденник самонастроювання «Ключ до своєї спільноти» – це практичний інструмент, який допоможе зрозуміти, як ви взаємодієте з колегами, керівниками, компанією, друзями, родиною і змінити те, що вимагає змін.

Чому ж важливе саме живе спілкування

«Окей, засвоїли: взаємодіяти з оточенням справді корисна», – погодиться читач. І відразу запитає: «А чим соцмережі та месенджери не догодили? Адже вони створені для спілкування!

Якщо вірити вищезгаданим цифрам, то ви по-справжньому не зблизитесь з людиною, поки не намотаєте 200 годин у задушевних бесідах під чайок, винишко або сльози в жилетку. Якщо вірити вищезгаданим цифрам, то аж 93% інформації ризикуєте впустити, якщо вестимете діалог у листуванні і навіть емодзі-смайли тут не допоможуть. Що ще дає офлайнову взаємодію, крім кращого засвоєння інформації, фізичної та душевної близькості?

Нейрофізіологи з'ясували, що головний мозок людини найбільше активно формується перші 25 років життя. Сформовані у роки нейронні мережі – основа основ, тому, чим вони складніші, тим більше вважається розвиненими і здатними. «Складні» мережі будуються завдяки багатогранному досвіду, так би мовити, об'ємному світу. Тобто у світі, який можна розглянути з різних боків та відстаней, помацати, понюхати, скуштувати смак, пізнати його закони, прогнозувати поведінку тощо. А ось плоский екран, із плоскими картинками, та й «плоським» спілкуванням, на жаль, тут мало чим корисний. ККД дзеркальних нейронів є максимальним при живому спілкуванні з іншими людьми. Однак 25-ма роками наш розвиток не закінчується, тому не варто розслаблятися, якщо не хочете зловити «привіт» від дідуся Альцгеймера.

Ще одна підказка зі сфери нейрофізіології: чим складніша архітектура соціальних зв'язків людини, тим краще працює її мережа пасивного режиму роботи мозку. Ця «дефолт-система» мозку, як її ще називають, забезпечує гнучкість мислення, творчий прояв, орієнтацію в минулому-справжньому-майбутньому, усвідомленість у системі «я-світ» та адекватну роботу інших когнітивних функцій.

Що стосується віртуального спілкування, його недостатньо для розвитку дефолт-системи і ось чому. Інша людина стає для мозку повноцінним інтелектуальним об'єктом тільки тоді, коли ми знаємо її в контексті поведінки з оточуючими. У соцмережах же ми впізнаємо людину з її самопрезентації, але крізь призму статусів-фоточок-сториз ми не побачимо, якою вона є насправді! Не дізнаємося, як вона поводиться з різними людьми, у різних ситуаціях, поки не опинимося разом в одних обставинах. Як співав Висоцький: «там зрозумієш, хто такий».

Як навчитися спілкуватися з людьми, розвинути соціальний та емоційний інтелект

«Я не люблю говорити телефоном. Вважаю за краще переписуватись – так у мене більше часу обміркувати відповідь».

«Мене ніхто не розуміє! Але мені й одному добре! А інші люди лише дратують».

«Не хочу їздити в офіс, можу з тим самим успіхом працювати з дому».

Як правило, так кажуть саме ті, хто відчуває конфуз при зустрічах віч-на-віч. Для них вести бесіду – це праця, це стомливо, чи страшно, ніяково, дискомфортно. Далі – гірше: брак спілкування породжує незадоволеність життям, депресію та невдачливість по всіх напрямках. Ті, хто відчуває, що розучився знаходити спільну мову з іншими людьми – часто жертви порочного кола: «я не вмію спілкуватися наживо – тому уникаю живого спілкування – тому не вмію спілкуватися».

Що робити? Розривати це коло: йти та спілкуватися. Як взяти себе у руки? Можна відразу звернутися за допомогою: або до психолога/психотерапевта, який допоможе впоратися з комплексами та/або фобіями; або близької людини з проханням, щоб допомагав знайомитися, налагоджувати контакти. А можна спробувати набратися сміливості і частіше виходити в люди.

Головне ж – чітко відповісти самому собі на запитання: а навіщо мені особисто вести очні бесіди?! Даю підказку, яка також допоможе підживити впевненість та мотивуватись:

  • Позитивне спілкування, дружні або любовні обійми, поцілунок у щічку або рукостискання при зустрічі/прощанні – все це підкріплюється викидом дофаміну та окситоцину, завдяки яким підвищується настрій, людина почувається щасливою.
  • Розвивається соціальний та емоційний інтелект. Це досить значні навички, які допомагають «читати» інших людей, бачити справжні емоції, співпереживати, знаходити компроміси та домовлятися, маніпулювати, а також розуміти, коли людина бреше чи становить загрозу. Користь цієї навички важко перебільшити, коли йдеться про вибір чоловіка, партнера для бізнесу чи ризики стати жертвою шахраїв, бандитів.
  • Соціальна взаємодія розвиває базові, найважливіші з погляду вищої психічної діяльності структури головного мозку. Наприклад, навичка швидкого орієнтування у ситуації та прийняття рішень формується саме у спілкуванні з іншими людьми. Здатність бачити обстановку об'ємно, системно, вміння будувати перспективні плани, розраховувати свої сили тощо – також тренується у процесі активної соціальної взаємодії. І навпаки: відсутність реальних соціальних контактів призводить до психофізіологічного стресу та зниження когнітивних функцій, простіше кажучи – до дурості та психічної неадекватності.
  • Профілактика цифрового аутизму. Чим більше та якісніше людина спілкується наживо, тим менше зависає в соцмережах, іграх та нескінченному потоці онлайн-інформації, яку все одно не засвоює. Така людина краще орієнтується у справжньому світі і менше схильна порівнювати себе з відкаліброваною картинкою в інтернеті. А також менш схильна до цифрового «аутизму», який проявляється в тому, що люди не можуть підтримувати тривалий психологічний контакт із співрозмовником, не цікавляться внутрішнім світом інших людей і навіть на побаченнях вважають за краще «сидіти в телефоні».

І вишенька на цьому дивовижному торті. Завдяки спілкуванню покращується пам'ять, підвищується особистісна цінність. Так історично склалося: нашу пам'ять мотивує засвоєння знань, завдяки яким ми стаємо цінними іншим людям. Чим більше ми знаємо/вміємо, тим більше ми комусь потрібні. Будь то друзі, для яких стаємо цікавим співрозмовником, робочі відносини, де важлива професійна грамотність чи коханий, який зверне увагу на вашу персону та відповість взаємністю. Зараз же олії у вогонь додає той факт, що нам доводиться конкурувати не лише з собі подібними, а й з Інтернетом. Про якого заслуженого співрозмовника йдеться?! Адже в порівнянні з інтернетом люди повільні, одноманітні, вони мало знають і багато помиляються.

Зате – кожен із нас – той самий екзистенційний Інший для оточуючих і в цьому наша головна людська цінність!

Прокачуйте свої знання про психологію та займайтеся саморозвитком разом із книгами від видавництва «Колесо Життя».


Євгенія Рудницька
Журналістка, мандрівниця
10.11.2021 13:34:40
0
629

Коментарі:

Увага: HTML символи заборонені!