Ïàäàþùèé ñíåã

Стабільна самооцінка: як її сформувати?

  • Стабільна самооцінка: як її сформувати?

У цій статті ви дізнаєтеся:

  • Що таке самооцінка і як вона формується;
  • Нестабільна самооцінка і її різновиди;
  • Як стабілізувати самооцінку самостійно;
  • Книги, що допомагають стабілізувати самооцінку.

Ми стільки чуємо про самооцінку, про те, як важливо утримати її в рамках норми, не роблячи перегини. Небезпечно як применшувати, так і перебільшувати свої особисті ресурси. Однак міркувати про самооцінку в контексті завищена або занижена недостатньо, оскільки це поняття складніше, ніж може здатися на перший погляд. Самооцінка – поняття багатогранне, оскільки в межах однієї особистості коливається від впливу зовнішніх факторів і обставин. І в цьому контексті важливо, щоб вона, незалежно від подразників, залишалася стабільною.

Що таке самооцінка і як вона формується?

Самооцінка – це базова система особистості та складова Я-концепції. Вона представляє собою уявлення людини про власну важливість, риси характеру, переваги, недоліки, індивідуальне місце в соціумі. Це ступінь цінності, яку для себе визначає сам індивід. Виходячи з цього критерію, формується його внутрішній стан (гармонія/дисгармонія), потенціал, конкурентоспроможність, реакції на різні ситуації, ставлення до інших і самого себе. Будучи соціальною істотою, кожен із нас створює думку про себе, спираючись на приклади інших. Отримуючи відгук про себе з боку оточення, людина коригує поведінку і дії в бік відповідності встановленим правилам.

Самооцінка визначає місце людини в житті. Людина, яка має адекватну ступінь самоцінності, прагне до реалізації себе в соціумі, досягнення певного статусу, отримання матеріальних благ і визнання. Іншими словами, прагнення підтримувати самооцінку на достатньому рівні мотивує її рухатися вперед, отримувати досвід, розкривати свій життєвий потенціал.

Формування самооцінки починається у віці 1-1,5 роки. У цей час малюк уже ідентифікує себе як окрему особистість на прикладі поведінки дорослих. На цьому етапі він сприймає навколишній світ крізь призму реакцій близьких людей. Далі, коли людина інтегрується в суспільство, джерелами формування самооцінки виступають й інші фактори.

Стосунки у сім'ї

Перші значущі дорослі для дитини – це батьки. Головну роль у закладенні самооцінки дитини виконують близькі і середовище, у якому вона росте. Глибинні прошивки самосприйняття мають пряме відношення до емоцій, які транслюються на адресу малюка. Любов, повага, турбота з боку батьків зміцнюють його переконання в тому, що він благополучний беззастережно. Відсутність цих складових плюс несприятливий психологічний клімат у родині культивують у дитині безпорадність, тривогу, зневіру в собі і страх життя в цілому.

Зовнішні оцінки

Самооцінка заснована на порівнянні своїх якостей і здібностей з аналогічними показниками оточення. Його думка при цьому теж значима, особливо в ранньому віці, коли вхідна інформація не піддається об'єктивному судженню. Віра у власні здібності або їхню відсутність формується вихователями, а потім учителями та однолітками. Безпосередній уплив має як ставлення оточення, так і оцінка інтелектуальних здібностей дитини. На жаль, оцінки за знання іноді стають критерієм оцінки особистості в цілому, що спотворює самооцінку як відмінника, так і двієчника.


Читайте також: Як перестати турбуватися про чужу думку


Результати діяльності

Реальні досягнення і їх зіставлення з результатами оточення формують самооцінку в дорослому віці. Її складові:

  • кар'єра;
  • здібності;
  • спосіб життя;
  • рівень комфорту;
  • матеріальне становище;
  • зовнішність;
  • поведінка;
  • статус у суспільстві;
  • особисте життя;
  • місце в соціумі.

Порівняння себе з більш-менш успішними людьми дає 2 протилежних результати: мотивація і демотивація. Мотивація підштовхує людину до досягнень, щоб не відставати від інших людей, що надихають її на перемоги. Демотивація працює у протилежний бік. Дивлячись на щасливих і успішних, людина уявляє себе нікчемною невдахою і опускає руки.

Нестабільна самооцінка і її різновиди

Самооцінка є фундаментом особистості. Ми звикли до термінів висока і низька самооцінка. Психолог Борис Литвак запропонував замінити їх на більш об'єктивні – стабільна і нестабільна. У своїй книзі «7 кроків до стабільної самооцінки» автор говорить таке:

«Я людини зі стабільною самооцінкою не залежить від зовнішніх подій. Вона орієнтується на мінливу реальність, але не пропускає всі події через своє Я. Це дозволяє їй бути більш спокійною і практичною. Нестабільна самооцінка передбачає, що уявлення людини про саму себе, своє життя, своє оточення, свої досягнення постійно змінюється у залежності від зовнішніх подій, які відбуваються у її житті».

Стабільна самооцінка відповідно до теорії Б.Литвака має формулу «Я+». У цьому стані людина розуміє, що з нею все добре незалежно від того, що про неї думає оточення. Якщо самооцінка хитка і сильно залежить від зовнішніх чинників, її формула зворотна «Я-». Людина, пригноблена своєї заниженою самоцінністю на тлі інших значущих людей, емоційно залежить від оцінок. Тому її психологічний стан безпосередньо пов'язаний зі схваленням чи осудом із боку.

Тією чи іншою мірою тенденція реагувати на посил оточення притаманна кожному, оскільки людина нерозривно пов'язана з соціумом. Однак особистість із нестабільною самооцінкою зміщує центр значущості з себе на інших. Замість того, щоб бути Сонцем у власній галактиці, така людина стає найменшою планетою, яка нарізає кола навколо громадської думки. Постійна потреба доводити значимість формує стратегію соціальної адаптації. Людина з базою «Я-» несвідомо трансформує її у формулу «Я+, якщо». Це своєрідна підміна концепції «Я+», за якої вона відчуває себе добре тільки при дотриманні певних умов.

«Я+, якщо я кращий»

Такі люди прагнуть бути першими у всьому. Вони можуть бути успішними в кар'єрі, вести насичене життя, завжди залишатися в потоці і навіть викликати заздрість. Однак у прагненні завоювати всі можливі нагороди, вони залишаються нещасними. Причина в тому, що джерелом мотивації виступає не натхнення, а невротичне побоювання за свою неспроможність.

Як бути?

  • Усвідомити свої справжні цілі без огляду на їх престиж з точки зору соціуму.
  • Дозволити собі помилятися і бути недосконалим.
  • Трансформувати джерело мотивації зі страху під натхнення.
  • Припинити розділяти людей на тих, хто краще або гірше за вас.

«Я+, якщо я тішу інших»

Цей тип нестабільної самооцінки характерний для суспільства з радянським минулим. Кілька поколінь поспіль людям уселяли, що їхнє основне завдання – ощасливити інших. Власне щастя і благополуччя стояли на останньому місці. Крім того, громадська думка (Що скажуть люди?) сильно впливала на життя кожного індивіда. У зв'язку з цим концепція «Я+, якщо радую інших», зустрічається у наших реаліях часто. Такі люди несамостійні, знервовані, для них характерно плисти за течією і залишатися веденими. Їм складно говорити «Ні» і відстоювати свої особистісні кордони.

Як бути?

  • Учитися плануванню і постановці цілей.
  • Учитися відмовляти.
  • Балувати себе і заохочувати за будь-які (за особистим критерієм, а не зовнішнім) досягнення.
  • Вибудовувати особистісні кордони.
  • Не боятися просити про допомогу.
  • Міркувати про проблему з позиції здорового егоїзму.

«Я+, якщо я сильний»

Це самостійні люди, що міцно стоять на ногах. Вони транслюють суспільству свою впевненість, іноді самі провокують конфлікти, і ретельно приховують слабкості. Але їхній недолік у тому, що образ непереможної людини диктується страхом бути осміяним. Заборона на почуття і стан вічної боротьби дуже вимотують і позбавляють можливості радіти життю.

Як бути?

  • Прийняти себе з недоліками і слабкостями.
  • Приймати і проживати будь-які свої емоції.
  • Учитися компромісів.
  • Уникати крайнощів у судженнях про людей і себе.
  • Знайти безпечний вихід агресії.
  • Як стабілізувати самооцінку самостійно?
  • Якщо у людини немає можливості співпрацювати із психотерапевтом, повернути самооцінку в рамки стабільності вона може і сама. Для цього необхідно керуватися порадами психологів.

Усвідомте наявність проблеми і її причини

Цей етап складний тим, що не кожен готовий зізнатися собі, що не в порядку саме він, а не навколишній світ. Особливо, якщо мова йде про завищену самооцінку. Зате усвідомленість дає можливість рухатися вперед і продуктивно працювати з проблемою. Важливо зрозуміти, що цей крок є потужним поштовхом на шляху до поліпшення якості життя. Відстежуючи свої реакції на зовнішні подразники, буде простіше контролювати поточний стан і змінювати поведінку відповідно до ситуації.

Визначення своєї формули «Я, якщо»

Цей етап є логічним продовженням попереднього. Якщо ви включили усвідомленість, то зможете об'єктивно визначити, до якого типу належить ваша самооцінка. Відповідно до опису, дотримуйтесь вказівок щодо стабілізації, наведених вище.

Прийміть свою індивідуальність

Ви ніколи не будете подобатися всім і це нормально. Неможливо нескінченно радувати інших, бути сильнішими і кращими за всіх. Досить залишатися в гармонії з собою без огляду на те, що скажуть люди. Прийняття себе – довгий шлях, у процесі якого не виключені падіння. І тут важливо відчувати власні потреби, ставити собі питання і не ховати справжнє ставлення до того, що з вами відбувається.

Знижуйте значимість умов «якщо»

Самосприйняття безпосередньо залежить від списку вимог до себе, які колись влаштувалися у глибинах підсвідомості і блокують її адекватність. Зниження і усунення умов «якщо» на початку вимагають великих зусиль, оскільки пов'язані з виходом із зони комфорту. На цьому етапі людині потрібно відстоювати свої кордони, говорити «Ні» або, навпаки, ставати м'якшою щодо себе та інших. Не виключено, що надалі ваше оточення зміниться, але ці зміни будуть на краще. Від вас відлипнуть маніпулятори, з'явиться повага і доброзичливість із боку. У свою чергу ви знайдете безумовну впевненість у собі, спокій без боротьби і прагнення щось доводити.

Скористайтеся свободою вибору

Незважаючи на те, що кожному вона дана при народженні, не всі мають сміливість скористатися цим потужним ресурсом. Свобода вибору – це ще й відповідальність за власні вчинки, тому вона лякає. Але натомість дає можливість самостійно без огляду на умови «якщо», жити тим життям, яке приносить задоволення і щастя. Якщо людина чітко бачить свої справжні (не нав'язані) цілі, чужі програми й очікування ніяк не вплинуть на її дії.

Стабільна самооцінка розриває порочне коло, яким людина курсує, кожного разу ставлячи галочку навпроти списку «якщо». Пройшовши шлях становлення непорушної самоцінності, вона приходить до висновку, що могла витратити все життя на виконання цих нескінченних вимог.

Редакція рекомендує: «Щоденник Нового Життя» – це ваші ворота в ту реальність, де ви приваблива, кохана, щаслива... Де світ говорить з вами, а ваше тіло підказує вірне рішення. Де до вас повертається стан щирої радості від дрібниць, наповненості та задоволеності собою. Де ви знаєте себе і свої бажання. Де ви відкриваєте життя, в якому все виходить легко і з задоволенням.

Книги, що допомагають стабілізувати самооцінку

Існує купа літератури, присвяченої тому, як нормалізувати самооцінку. Досвід авторів заснований на різних методиках і підходах. Читачеві залишиться лише вибрати книгу до душі. Ось деякі з них.

Брено Браун «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є»

На думку дослідниці, людське життя наповнене проблемами і перешкодами, не справляючись із якими ми часто відчуваємо сором. Саме ця емоція перетворює наше життя на нескінченну боротьбу з собою. Книга спрямована на те, щоб навчити читача виробити імунітет до сорому. Отриманий досвід можна застосовувати як щодо себе, так і у вихованні дітей.

Роберт Ентоні «Головні секрети абсолютної впевненості в собі»

Автор книги – професор, член Гарвардської бізнес-школи і доктор психологічних наук. Робота носить мотиваційний посил, закликає до активних дій, формує впевненість у своїх силах. Книгу рекомендовано час від часу перечитувати, щоб стабільно підтримувати моральний дух на високому рівні.

Надя Нараїн і Катя Нараїн Філліпс «Полюбити себе. Секрети турботи про душу і тіло»

Цих сестер називають британськими королевами ЗСЖ. Їхня робота представляє собою практичний посібник із того, як полюбити і прийняти себе. Книга містить фотографії, лайфхаки, тренінг-практики та практичні поради на кожен день. До прочитання це легке мотивуюче видання рекомендує The Sunday Times.

Джеймс Рапсон, Крейг Інгліш «Похваліть мене. Як перестати залежати від чужої думки і набути впевненості в собі»

Назва повністю відображає посил книги. Вона присвячена тому, як побороти комплекс славної людини, яка шукає похвали і бачить сенс тільки в ній. 7 практик трансформації допоможуть людям, які прагнуть догоджати іншим на шкоду собі, тим, хто боїться осуду і сильно залежить від думки оточення.

Керолайн Форен «Упевненість. Виразне керівництво із позбавлення від страхів, комплексів і тривог»

Книга присвячена технікам позбавлення від синдрому самозванця. Свого часу автор сама пережила цей досвід і успішно впоралася зі своєю психологічною проблемою. К.Форен дає рекомендації, як знизити тривожність, уникнути тривожних розладів і вирівняти самооцінку до стабільного рівня.

Стабільна самооцінка – основа психологічного і фізичного здоров'я. Справжня впевненість в собі спирається на особистість, а не на заслуги перед суспільством. І те, що самооцінку можна формувати самостійно, є чудовою нагодою жити повним і щасливим життям.


Юлія Стойко
Журналіст інтернет-порталу «Колесо Життя»
19.10.2020 00:00:00
0
4704

Коментарі:

Увага: HTML символи заборонені!