Ïàäàþùèé ñíåã

Що для людства означає нинішнє випробування епідемією? – інтерв’ю

  • Що для людства означає нинішнє випробування епідемією? – інтерв’ю

Сучасність вразила людство черговим випробуванням епідемією. Це підняло важливі питання та змусило багатьох переосмислити своє ставлення до життя, до смерті, до моралі... Кожен шукає свою персональну відповідь на питання Чому саме це сталось? і Яке моє місце у цій ситуації?, але цей процес потребує певних опор, котрі зможуть відкоригувати напрямок думки. Ми поспілкувались с викладачем феншуй і цигун на рахунок того, як можна тлумачити виклики нинішньої епідемії, яке в цьому місце займає людина та яким способом протистояти наростаючій паніці.

Тарас Литвин

Директор Інституту Блу Маунтін в Україні, викладач і консультант феншуй-дизайну, викладач цигун, організатор чайних заходів.

Хвороба це випробовування і для людини, і для цивілізації загалом. Чому воно дається і як ми маємо його проходити?

Найкраще пояснення, мені здається, знайшов або повторно відкрив для людства Гаутама Будда. Він сказав, що найперша істина універсальна, і вона є благородною, тому що сприяє розвитку людини. Це істина про те, що існують страждання.

Насправді, це гарна новина, тому що людина дуже лінива істота, і якщо вона не має чарівних копняків під зад чи якихось стимулів, імпульсів зовнішніх, то вона не буде рухатися, а тим більше на шляху самопізнання. Червоною ниткою через всі філософії всіх культур проходить фраза пізнай самого себе. Людина цікавиться чимось вищим це пізнати саму себе. Пізнаючи саму себе, ми автоматично починаємо пізнавати інших людей і принципи буття загалом. Те саме стосується вирішення будь-яких проблем: якщо ти навчишся долати страждання, або сприймати їх збалансовано, то таким чином ти почнеш допомагати соціуму або людству.

У Середньовіччі смерть від епідемій вважалася чимось простим і звичним. Зараз людство сприймає смерть як трагедію, яку важко осмислити.

Ми зараз надто узагальнюємо, кажучи людство. Але якщо перенесемо думку в Ємен, де тисячі людей гинуть з голоду щодня, і дорослі, і діти це тривога ООН вже кілька років для них це буденне, щоденне. В Африці зараз нашестя сарани одне з найбільших за останні 100 років, а це голод. Вона виїдає врожай, і цей рік буде дуже складним для них.

Тому ми не можемо узагальнити, що до смерті ми зараз ставимося уважніше, ніж раніше. В тих країнах, де є війна або люди гинуть від голоду чи від якихось інших потерпань, це стає буденним, а в тих країнах, де менше проявлена смерть інша реакція.

Я, як медик за освітою, теж смерть бачив достатньо часто, і це природно, для мене вона сприймається більш буденно ніж в звичайних людей. З точки зору певної країни, з точки зору лікаря, з точки зору журналіста, з точки зору дитинки, яка ходить в школу це все по-різному.

Короновірус, ситуація нестабільна, рівень паніки зростає. Чи насправді все так страшно і чого саме ми боїмося?

Паніка це притаманна реакція людини на якусь страшну подію. В метро оголошують в звичайний час: Під час небезпечних ситуацій зберігайте спокій, пропускайте вперед дітей, жінок і людей похилого віку, але коли трапляється ця тривога, я спостерігав, то наперед біжать найсильніші люди. І вони відштовхують і старих, і дітей, і жінок вагітних. Тобто, коли є паніка і тривога, то норми буття і моральні принципи в багатьох летять шкереберть. І цьому є пояснення в тому, що істинно духовних, як би це пафосно не звучало, насправді, одиниці. А більшість людей живуть звичайним, приземленим, мирським життям, а воно достатньо егоїстичне і звучить як закон природи кожної тварини. Виживає сильніший.

Перший інстинкт це інстинкт виживання будь-яким шляхом. Самурай налаштовувався перед боєм, що він вже мертвий, і тоді йшов у бій. І тоді він був вартий цілого війська, бо не боявся загинути, і він залишався живим врешті-решт, а всі вороги були побиті. Культура Японії до сих пір вражає європейців відношенням до смерті, взагалі воно в Азії сильно відрізняється від Заходу. Це не раз спостерігали під час військових дій в Афганістані, Іраку чи інших країнах близького сходу. Це зіткнення двох світоглядів, які діаметрально протилежні. І, коли стикаються два світогляди, то світогляд самурая може перемогти, навіть незважаючи на те, що наче б то локально він отримав поразку. Японія отримала поразку локально, коли скинули ядерні бомби на Хіросіму і Нагасакі. Але що ми бачимо зараз Японія одна з найрозвиненіших країн світу.

Тобто все залежить від світогляду?

Так. Як у людини є доля, так і в країни. Якщо є доля країни процвітати в певний час, то вона буде процвітати, а якщо немає долі, то вона не буде процвітати. А ця доля складається з насіння, яке було посіяне в минулому. Те, що називають кармою. Будда мовою палі казав про самскари. Самскари наші реакції позитивні чи негативні на будь-які події чи вчинки. В людині вони накопичуються і утворюють таку карму, яка людину проводить через все життя і до наступного втілення. І, коли ми народжуємося, то насправді лише пожинаємо плоди того, що посіяне раніше. І це питання, над якими билися філософи і письменники всіх часів, і вони досі не можуть знайти на нього відповідь. Чому страждають діти? Але, якщо ми беремо до уваги самскару і постулат кармічного розвитку, то тоді все стає на своє місця.

Тоді можна пояснити вірус кармою?

Так, кармою людини, кармою країни. Звичайно. Це все закономірно.

Вся цивілізація, все людство може бути наділене кармою?

Звичайно. Планета, Сонячна система, галактика. Це закон природи, він універсальний на всіх рівнях. Як інь-ян і у-сін у Фен-шуй або в китайській метафізиці. Якщо ми маємо проявлений світ, матеріальний, ми автоматично входимо в закони інь-ян. Якщо є світле, повинно бути темне, якщо є день, є ніч. Якщо є смерть, є життя. І так далі.

Дайте прості, практичні рекомендації для людей, які б вони могли самостійно робити в період загальної паніки, невпевненості, щоб зберегти спокій і не піддатися настрою натовпу.

Моя рекомендація у будь-яку епоху, в тому числі і цю, під час будь-якої паніки чи трагедії медитація. Це слідкування за своїм диханням. Це дуже проста вправа, вона доступна навіть дітям. Ми спостерігаємо за диханням, оскільки воно супроводжує будь-який момент нашого життя. Це можливо робити будь-коли, зранку, ввечері, в транспорті, тільки згадали раз, і свідомо дихаємо.

Якщо зявляється тривога під час перегляду новин, також в процесі намагайтеся слідкувати за диханням, і ви помітите, емоційний стан буде набагато рівнішим. Менше буде маятників в емоціях. Дихання стане чарівним ключиком, яке поверне вас до самого себе.

Насправді, кожна людина сама собі майстер. В кожній людині живе майстер. Знання, що правильно, а що ні. Побут, рутина пригнічує нашу довіру до свого майстра, і ми про нього забуваємо. І тоді нам треба кудись йти, вчитися, щоб це згадати. Але ми прокинемося лише тоді, коли зрозуміємо, що ми самі собі майстри. Бо якщо ти відповідаєш на питання Хто я?, тоді немає чужих і своїх. Тоді немає соціумів, країн чи націй, планет... Немає інших, бо все єдине. Ти переживаєш це як єдиний процес однієї пульсації. І тоді ми виходимо на розуміння сферичного мислення ми розуміємо, що хвороба, десь війна чи голод в Азії чи в Африці, чи епідемія в Європі, чи в Китаї це хвороба у нас в тілі. Якщо ми практикуємо, то ця хвороба буде виліковуватися. Якщо ми не будемо її лікувати, то вона не буде лікуватися. Але це лікування кожної людини і людства в цілому полягає лише в єдиному питання Хто я?. І перший крок до цього - це дихання. Тому єдине, що я можу порадити людям, і це дуже просто, це дуже доступно слідкувати за своїм диханням. Це в першу чергу, а потім мити руки з милом, чистити зуби і все інше.

Бесіду вели Ірина Скрипак, Наталка Тлумацька



27.04.2020 00:00:00
0
807

Комментарии:

Внимание: HTML символы запрещены!