Петро Потопахін – про складність і простоту чайного ритуалу

  • Петро Потопахін – про складність і простоту чайного ритуалу

Петро Потопахін –  Експерт із культурології, методолог, ігропрактик, засновник і концептдиректор «Інституту культурних стратегій».

Поширена сьогодні китайська чайна церемонія – це не просто данина моді, а можливість створити атмосферу поєднання і співналаштування для багатьох людей. Експерт світової чайної культури відкриває для читачів «КЖ» секрети проведення цього ритуалу.


Чим відрізняється звичайне чаювання від чайної церемонії?

У наш час ми дедалі частіше можемо зустріти китайську чайну церемонію в публічному і соціальному просторах міста. Найчастіше це презентація іншого культурного продукту, який успішно інтегрується в сучасне життя мегаполіса і має низку привабливих особливостей. Однак можна спостерігати і певну тенденцію міфологізації і догматизації в цій темі, що закономірно, як і взагалі «хвороби росту». У цьому ключі спробуємо розібратися, в чому ж чайна церемонія приваблива і функціональна для сучасної людини і як не створити з цього чергового кумира на потіху злим скептикам.

Є умовна відмінність у форматах китайської чайної церемонії, так званої «гунфу ча», і чаювання – «пінча». Загалом вони відрізняються глибиною занурення і суворістю форми. Чайна церемонія спочатку передбачає особливий привід, настрій і стан уважності протягом усього чайного ритуалу. Це дуже добре помітно на прикладі японської чайної традиції, коріння якої йде до китайської культури. Тут чайна церемонія гранично сувора за формою і регламентом, але спрямована на сакральні цілі. Саме поділ сакрального і буденного вимірів у звичайному людському житті і є головною відмінністю церемонії і чаювання. При цьому мета того, хто практикує «Шлях чаю» (образнее позначення китайської чайної традиції в мові дао), – подолання цього поділу і набуття початкової цілісності і природності спів-буття. Китайська чайна церемонія має низку модифікацій з урахуванням культурно-географічного контексту величезного культурного простору Піднебесної. Так, можна розрізнити як мінімум фуцзяньську (гори Уї Шань), тайваньську, сичуаньську, юннаньську, пекінсько-столичну і чаочжоуську її форми. При цьому базові принципи і підхід до чаю єдині у всіх цих формах, оскільки «дао пронизує все», як прийнято говорити в Піднебесній.


Як відбувається чайний ритуал?

Отже, розглянемо процес чайного ритуалу на прикладі чаювання «пінча» з бесідою про сутнісне. Зазвичай такі бесіди передбачаються у процесі чаювання. Починається процесс із підготовки чайного посуду, який розташовується особливим чином на спеціальній чайній дошці «чабань». Посуд прогрівається окропом і таким чином готується «прийняти чай». Далі відбувається знайомство з самим чаєм у сухому вигляді – всі гості, по черзі «зігріваючи диханням» чай, налаштовуються на його тонкий аромат, оцінюють вигляд і форму сухого чайного листу. Це процесс пробудження «сплячого» чаю до його заварювання – дуже важливий етап для співналаштування всіх гостей простору чаювання.

Далі починається заварювання чаю, яке може відбуватися до 10 і більше разів із короткою витримкою чайного листя в гарячій воді (швидке заварювання, майже без настоювання).

Цікаво, що за традицією використовуються дві головні заварювальні посудини: чайник – «батько» чаю, а також чаша справедливості – «матір» чаю. Це дає змогу швидко і точно заварювати чай, символічно возз’єднуючи чоловіче і жіноче першоджерела під час чаювання. При цьому в результаті такої взаємодії народжується і сам чай, який наливається в малі чаші-піали і пропонується гостям. Також він є підношенням усім «тонким сутностям», присутність яких передбачається в загальному полі чаювання.


Яка мета цього ритуалу?

Важливо відзначити, що у процесі чаювання ми маємо досить просту, але глибоку мету – інтегрувати свої стани з часом і місцем. Тому з погляду спілкування, комунікації, взаємодії чай є посередником, провідником, медіатором і резонатором для кожного присутнього на чаюванні, і таким чином створюється загальне поле взаємодії. Для цього строго дотримуються принципи кола, руху за годинниковою стрілкою і використання обох рук. Усі предмети передаються і приймаються тільки двома руками. Одна рука – це відсутність балансу, дві руки – це рух «від серця до серця» – це один із базових принципів чайної церемонії. Той же, хто заварює чай, називається чайним ведучим. Більш високий статус, що передбачає духовний підтекст, – чайний майстер. Така людина проводить енергію чаю, заварюючи його для всіх присутніх, виконуючи особливу роль і беручи на себе досить велику відповідальність.


Чи є система класифікації чаю?

Класифікація чаю і чайних станів у Китаї була побудована на системі «У-сін», яка описує колообіг п’яти першостихій (вогонь, земля, метал, вода, дерево). Ці самі принципи закладені в китайській традиційній медицині і бойових мистецтвах. Подивимося для прикладу на заварювання білого чаю «Біла півонія».

Білий колір, згідно з «У-сін», – це колір металу. Він є за своєю природою твердим, холодним і пронизливим. Відповідно, енергія білого чаю охолоджуюча, дає змогу занурюватися глибоко в суть, пронизувати щось і наводити ясність. Це і є енергія металу, енергія холоду і ясності «відсікання зайвого».


Чи має значення сорт чаю для певного внутрішнього стану?

Кожен сорт і вид чаю, кожен урожай, зібраний на різних територіях, і вода мають свою унікальність. Смак і стан чаю формується з кількох субстанцій, таких як сам чай, наша увага, вода, енергія стихії, присутньої у просторі, і час. Час – це момент, у якому і відбувається чаювання.

Саме час – найтонший і найцікавіший для розуміння в процесі чаювання. Вищий рівень саморефлексії під час чаювання – «упіймати» пульс часу і себе в ньому.


Як змінюється стан учасників чайного ритуалу?

Якщо чаювання підготовлене і проходить правильно, то з’являється особливий «чайний потік», і учасники можуть більш тонко спостерігати за змінами в собі, чаї, за змінами навколо. Формальна частина на цьому майже закінчується: всі зібралися, познайомилися, побачили одне одного, випили одну, другу, третю чашку. На третій чашці може з’явитися ефект загального поля, співналаштованості, психологічного і біоритмічного резонансу. Всі присутні вже в одному ритмі п’ють чай і спілкуються. З цього починається комунікація навколо вже заданої теми або просто насолода чаєм і його смаком.

Далі учасники намагаються вловити свій стан і за допомогою чаю змінити його на краще. Особливість атмосфери чаювання ще і в тому, що вона багато в чому «розчиняє» думки, конструкти, настанови з минулого досвіду людини.

Щось у цьому розчиненні залишається, а щось спливає із глибин свідомості і вимагає уваги.

Багато хто сприймає китайську чайну церемонію як щось надто складне, вигадливе, екзотичне і театральне. Це не вписується в повсякденне життя.

Насправді китайська чайна церемонія – одна з найбільш практичних і прагматичних речей, що упорядковують свідомість і думки. Критерієм зазвичай є кінцевий результат, за наявності якого можна отримати або розпізнати смак, невловимий у звичайному житті, – він тонший, глибший і, найголовніше, саме він і дає стан.

Зі жмені чаю через смак і спілкування ми розпаковуємо в собі цілісний, наповнений стан.

09.08.2018 12:06:39
0
155

Комментарии:

Внимание: HTML символы запрещены!