Петро Потопахін – Експерт
із культурології, методолог, ігропрактик, засновник і концептдиректор
«Інституту культурних стратегій».
Поширена сьогодні китайська чайна церемонія – це не просто данина моді, а можливість створити атмосферу поєднання і співналаштування для багатьох людей. Експерт світової чайної культури відкриває для читачів «КЖ» секрети проведення цього ритуалу.
Чим відрізняється звичайне чаювання від чайної церемонії?
У наш час ми дедалі частіше можемо зустріти китайську чайну
церемонію в публічному і соціальному просторах міста. Найчастіше це презентація
іншого культурного продукту, який успішно інтегрується в сучасне життя мегаполіса
і має низку привабливих особливостей. Однак можна спостерігати і певну тенденцію
міфологізації і догматизації в цій темі, що закономірно, як і взагалі «хвороби
росту». У цьому ключі спробуємо розібратися, в чому ж чайна церемонія
приваблива і функціональна для сучасної людини і як не створити з цього
чергового кумира на потіху злим скептикам.
Є умовна відмінність у форматах китайської чайної церемонії,
так званої «гунфу ча», і чаювання – «пінча». Загалом вони відрізняються глибиною
занурення і суворістю форми. Чайна церемонія спочатку передбачає особливий привід,
настрій і стан уважності протягом усього чайного ритуалу. Це дуже добре помітно
на прикладі японської чайної традиції, коріння якої йде до китайської культури.
Тут чайна церемонія гранично сувора за формою і регламентом, але спрямована на
сакральні цілі. Саме поділ сакрального і буденного вимірів у звичайному
людському житті і є головною відмінністю церемонії і чаювання. При цьому мета
того, хто практикує «Шлях чаю» (образнее позначення китайської чайної традиції в
мові дао), – подолання цього поділу і набуття початкової цілісності і природності
спів-буття. Китайська чайна церемонія має низку модифікацій з урахуванням
культурно-географічного контексту величезного культурного простору Піднебесної.
Так, можна розрізнити як мінімум фуцзяньську (гори Уї Шань), тайваньську,
сичуаньську, юннаньську, пекінсько-столичну і чаочжоуську її форми. При цьому базові
принципи і підхід до чаю єдині у всіх цих формах, оскільки «дао пронизує все»,
як прийнято говорити в Піднебесній.
Як відбувається чайний ритуал?
Отже, розглянемо процес чайного ритуалу на прикладі чаювання
«пінча» з бесідою про сутнісне. Зазвичай такі бесіди передбачаються у процесі
чаювання. Починається процесс із підготовки чайного посуду, який розташовується
особливим чином на спеціальній чайній дошці «чабань». Посуд прогрівається
окропом і таким чином готується «прийняти чай». Далі відбувається знайомство з
самим чаєм у сухому вигляді – всі гості, по черзі «зігріваючи диханням» чай,
налаштовуються на його тонкий аромат, оцінюють вигляд і форму сухого чайного
листу. Це процесс пробудження «сплячого» чаю до його заварювання – дуже
важливий етап для співналаштування всіх гостей простору чаювання.
Далі починається заварювання чаю, яке може відбуватися до 10
і більше разів із короткою витримкою чайного листя в гарячій воді (швидке заварювання,
майже без настоювання).
Цікаво, що за традицією використовуються дві головні
заварювальні посудини: чайник – «батько» чаю, а також чаша справедливості – «матір»
чаю. Це дає змогу швидко і точно заварювати чай, символічно возз’єднуючи
чоловіче і жіноче першоджерела під час чаювання. При цьому в результаті такої
взаємодії народжується і сам чай, який наливається в малі чаші-піали і
пропонується гостям. Також він є підношенням усім «тонким сутностям»,
присутність яких передбачається в загальному полі чаювання.
Яка мета цього ритуалу?
Важливо відзначити, що у процесі чаювання ми маємо досить
просту, але глибоку мету – інтегрувати свої стани з часом і місцем. Тому з
погляду спілкування, комунікації, взаємодії чай є посередником, провідником,
медіатором і резонатором для кожного присутнього на чаюванні, і таким чином
створюється загальне поле взаємодії. Для цього строго дотримуються принципи кола,
руху за годинниковою стрілкою і використання обох рук. Усі предмети передаються
і приймаються тільки двома руками. Одна рука – це відсутність балансу, дві руки
– це рух «від серця до серця» – це один із базових принципів чайної церемонії.
Той же, хто заварює чай, називається чайним ведучим. Більш високий статус, що передбачає духовний підтекст, –
чайний майстер. Така людина проводить енергію чаю, заварюючи його для всіх
присутніх, виконуючи особливу роль і беручи на себе досить велику
відповідальність.
Чи є система класифікації чаю?
Класифікація чаю і чайних станів у Китаї була побудована на
системі «У-сін», яка описує колообіг п’яти першостихій (вогонь, земля, метал,
вода, дерево). Ці самі принципи закладені в китайській традиційній медицині і
бойових мистецтвах. Подивимося для прикладу на заварювання білого чаю «Біла
півонія».
Білий колір, згідно з «У-сін», – це колір металу. Він є за
своєю природою твердим, холодним і пронизливим. Відповідно, енергія білого чаю
охолоджуюча, дає змогу занурюватися глибоко в суть, пронизувати щось і наводити
ясність. Це і є енергія металу, енергія холоду і ясності «відсікання зайвого».
Чи має значення сорт чаю для певного внутрішнього стану?
Кожен сорт і вид чаю, кожен урожай, зібраний на різних
територіях, і вода мають свою унікальність. Смак і стан чаю формується з
кількох субстанцій, таких як сам чай, наша увага, вода, енергія стихії, присутньої
у просторі, і час. Час – це момент, у якому і відбувається чаювання.
Саме час – найтонший і найцікавіший для розуміння в процесі
чаювання. Вищий рівень саморефлексії під час чаювання – «упіймати» пульс часу і
себе в ньому.
Як змінюється стан учасників чайного ритуалу?
Якщо чаювання підготовлене і проходить правильно, то з’являється
особливий «чайний потік», і учасники можуть більш тонко спостерігати за змінами
в собі, чаї, за змінами навколо. Формальна частина на цьому майже закінчується:
всі зібралися, познайомилися, побачили одне одного, випили одну, другу, третю
чашку. На третій чашці може з’явитися ефект загального поля, співналаштованості,
психологічного і біоритмічного резонансу. Всі присутні вже в одному ритмі п’ють
чай і спілкуються. З цього починається комунікація навколо вже заданої теми або
просто насолода чаєм і його смаком.
Далі учасники намагаються вловити свій стан і за допомогою
чаю змінити його на краще. Особливість атмосфери чаювання ще і в тому, що вона
багато в чому «розчиняє» думки, конструкти, настанови з минулого досвіду
людини.
Щось у цьому розчиненні залишається, а щось спливає із
глибин свідомості і вимагає уваги.
Багато хто сприймає китайську чайну церемонію як щось надто
складне, вигадливе, екзотичне і театральне. Це не вписується в повсякденне
життя.
Насправді китайська чайна церемонія – одна з найбільш
практичних і прагматичних речей, що упорядковують свідомість і думки. Критерієм
зазвичай є кінцевий результат, за наявності якого можна отримати або розпізнати
смак, невловимий у звичайному житті, – він тонший, глибший і, найголовніше,
саме він і дає стан.
Зі жмені чаю через смак і спілкування ми розпаковуємо в собі
цілісний, наповнений стан.